Василь Грицук улюбленець олександрійської  футбольної публіки, яка з великою шаною і повагою відноситься до цього самобутнього, неординарного футболіста в ФК «Олександрія».  Його шлях у  великий футбол розпочався  з «Кривбасу». Народився і виріс  Василь у Кривому Розі (мікрорайон  Карачуни,  безліч озер, ставків, від вироблених кар’єрів, найстарша за віком  пролетарська частина залізорудного Кривого Рогу, - авт.). Крім футболу, Василь люблячий батько, який разом з дружиною виховують двох синів: Ваню та Даніїла.

- З дитинства захопився футболом. Йшли роки, намагався постійно себе вдосконалювати. Були періоди злету і падіння... Молодість, азарт  інколи заважали вдумливості перебування на полі. Гадаю, що це вже позаду. Футбол, якщо ти йому віддаєшся сповна, коли  він є частиною  твого єства, приносить радість і собі, і тим, хто приходить відвідати матч.
- Чи не заважає твоя деяка нестандартність дій на полі, коли ти можеш  «накрутити», а в кінцевому результаті  немає результату?   
- У кожного гравця свій стиль гри у футбол. Тому ми всі різні, але ми підпорядковані чітким вказівкам нашого тренера. В.Б.Шарана, який  завжди бачить наші  успіхи і помилки.  Його досвід і практика, психологія допомагають долати певні недоречності у футбольних діях. Ми єдиний колектив – граємо на команду. Командний дух, характер сформований так, як це бачить тренерський штаб.  А щодо «накрутити». Буває таке, але коли ти з м`ячем і мислиш як забити гол, відчуваєш, що можеш це зробити саме в цю мить,  відповідно і береш ініціативу гри на себе. Це футбол – він амбіційний, непередбачуваний. Інколи приходиться приймати рішення за які потім буває і соромно.
- Василю, ти вийшов на поле у матчі з «Ворсклою» і забив чудовий м’яч в у ворота Б.Шуста. Було відчуття  класика  виконання стандартних положень…  
- На кожному тренуванні та  під час проведення теоретичних занять Володимир Богданович  постійно наголошує, що виконання стандартних положень – це завжди тривога для суперника, це накал, боязнь пропустити. І цим моментом  ми повинні  скористатися сповна. Гол зі стандарту – це вже напрацювання роками, якому тренер віддає багато уваги під час тренувань. Його думки і прагнення, настанови   доводять правоту тренера в голах. У цьому краса футболу, коли всі в напрузі. Здається, що немає жодної шпаринки, де б м’яч влучив у ворота, а ти знаходиш її, пробиваєш і м’яч у сітці. А коли він летить у дев`ятку, то це вже вінець для радості уболівальників. Ми граємо для них – вони наші  головні  судді і поціновувачі. Глядач для тренера, коли заповнені трибуни і «реве» стадіон»,  це половина успіху, повірте тоді і бігти хочеться, і викластися на повну, показати всю свою майстерність. Це все йде від тренерського штабу, який організований на виконання єдиної мети – виходити на поле і перемагати. Це йде від нашого президента С.А.Кузьменка, керівництва клубу, які створили все можливе для повноцінного футбольного зростання «Олександрії». А щодо голу, то це моя робота, яку повинен виконувати якісно, що й зробив, бо відчував, що вболівальник чекає голу, що за плечима команда, тренерський штаб, який  вклав максимум зусиль, знань і терпіння, щоб такі голи забивалися і приносили бажані очки.

І.Мельник