Минулої п’ятниці кіровоградська делегація в складі  4-х журналістів ( двоє з Кропивницького і 2 – з  Олександрії. І.Мельник та С.Гавриленко ) стали учасниками нового соціально-журналістського  проекту  «На зв’язку – Україна». Телеканал  Савіка Шустера  3S.TV оголосив нове віяння в журналістиці.  «Ми хочемо, щоб кожен регіон України був почутий на національному рівні.  Телеканал шукає спеціальних кореспондентів у кожній області України – 24 «народних кореспондента», - з такими  словами  звернувся до присутніх у студії  С.Шустер.

Проект передбачає висвітлення актуальних тем про життя в області, місті, районі, селищах, з яких дізнаємося про події, новини, про соціально гострі проблеми місцевого характеру, щоб про них дізналася вся країна. Савік чекає співпраці в ім`я  побудови справедливого, відповідального за долю  українців суспільства, де панує свобода слова, демократія, мир і дружба, де чиновники відповідальні за добробут людей, де немає корупції і свавілля можновладців, де щиросердні відношення  влади до пересічних громадян, де любов і повага в суспільстві, де людей чують і відгукуються на їх проблеми, де немає бюрократизму і глухої стіни відчуження від нагальних проблем людини, де люди захищені від злочинних дій  бандитів, де судді чинять по справедливості, де люди довіряють владі, Уряду і Президенту. До цього всі ми повинні неодмінно рухатися своїми  гарними  вчинками божої благодаті.   

Цього ж вечора відбулася програма, що розкрила тему  захищеності праці журналістів у сучасних умовах. У студію було запрошено 100 мас-медійників з усіх куточків нашої країни. Серед них більшість була представлена журналістами періодичних видань( газет, журналів) , 22 – телевізійники, 2- радіожурналісти та кілька утримувачів сайтів та блогів.  Савік Шустер запитав:  чи захищені журналісти  від свавілля влади та поліції? Відповідь була такою, що примусила задуматися: більшість журналістів відповіла, що сьогодні журналіст незахищений. Перебуває під постійним тиском влади, погрозами і таке інше . Чи довіряють  журналісти Президенту, Уряду, парламентаріям? І тут відповідь була негативною по відношенню до довіри нинішній владі України. З чим це пов`язано, судити важко, адже війна на сході, втрата Криму, падіння  економіки країни, різке зростання  розгулу  агресивної злочинності, нездійсненність сподівань українців на швидкий вступ в ЄС... Ці та інші  об’єктивні чинники змушують людей адекватно реагувати на дії  центральної влади, яка на думку журналістів, відірвана від регіонів, від  малих міст і селищ.  Уряд не бачить народ, що мешкає в країні, він живе своїми турботами не сумісними з народними, часто відірваним від реалій суспільного життя, коли треба зараз вирішити мінімально ту чи іншу проблему, бо згодом вона здебільшого перестає в глобальну, що вже одним розчерком пера не вирішити на користь людей. Довго запрягають і повільно їдуть. А час довіри спливає. Народ ремствує, народ в очікуванні змін, а їх немає. Народ терпить наругу над собою. І це вже, здається, стає нормою життя, що  в холодильнику пенсіонера на 500 грн. ліки, а на 500 –  місячний пісний суп чи борщ на місяць; що немає роботи для працездатного населення; що студенти не мають майбутнього; що ціни в магазинах щоденно зростають; що ліки недоступні,  лікування обходиться в тисячі гривень, яких немає. Тому і смертність така вражаюча в країні. Чому буксують реформи у всіх сферах людського життя? Бо центральні органи  влади мають сімейний характер управління: батьки, діти онуки, правнуки ( і це вже є) продовжують працю своїх пращурів, що вимірюється не одним десятиліттям. Все погане взяли від колишньої влади, примножили ще гіршим і правлять на свій лад. Немає справедливого відношення до нагальних, не  розкішних  потреб людей. І це гірко звучить, бо це правда, яку не хочуть  чути в Києві.                     

Реформа в МВС,  поліції, прокуратурі, судах – буксує, або майже не реалізується. На зміну одним прийшли інші – не кращі. Люди не довіряють силовим  структурам, бояться їх дій і намірів. Люди незахищені від замахів на життя, від несправедливих суддів, поліції,  чиновників.

З цим погоджувалися і політики, які перебували в студії (О.Доній, І.Крулько, Р. О.Мартиненко, Д.Гордон, Ю.Кошкіна та ін.). Народ хоче  життя з задовільним матеріальним рівнем  соціальної справедливості. Таким був лейтмотив чергової програми з Савіком Шустером. До тих пір, поки влада не буде чути людей, не буде прислухатися до їх думки, побажань та намірів, у нас ніколи не відбудеться країна світлого і щасливого життя, бо все  починається з людини влади. Вміє вона повести за собою інших, не крадучи, не обдурюючи тих, хто поряд, значить люди будуть нормально жити. А в іншому випадку – країну чекає руїна.    

І.Мельник