Дійшов свого завершення 2016-й рік, рік надій і сподівань, для кого – рік здобутків, а для більшості – рік невдач. Але український народ терплячий: терпить війну на Сході, захищає рубежі унітарної України, терпить від недостачі коштів, терпить від непосильного тягара тарифів та постійного підвищення цін на продукти харчування, розуміючи і вірячи, що таки настане день, коли життя покращиться. Олександрійці прожили цей рік своїм буденним життям, своїми сімейними турботами. Про те, що найбільш запам`яталося і які надії на 2017-й рік плекають можновладці, ми і вели розмову з жителями міста. Багато людей відмовилися спілкуватися в силу негативного ставлення до економічної політики держави, коли вона "закручує гайки", молоді немає роботи, процвітає бандитизм і розгул грабіжництва. Люди так і говорили: до тих пір, поки не буде порядку вгорі, нам нічого хорошого чекати. І все ж ми чекаємо змін, бо іншого шляху в нашої країни немає.

Віталій Іванков, керівник центру громадської активності мікрорайону «Перемога»:

– У 2016 році наші активісти працювали на позитивний результат. Протистояли розповсюдженню наркоманії, боротися з хуліганами, допомагали ветеранам. Сподіваюсь, що 2017 рік стане роком стабільної роботи. Очікую, що наш центр таки об`єднає громаду мкрн. "Перемога". Коли люди будуть разом вирішувати свої нагальні проблеми, не ховаючись за спини інших, тоді прийде той час, коли можна відчути позитив життя. Багато проблем можна вирішити на місці, не чекаючи манни небесної.

Олександр М., підприємець з багаторічним досвідом роботи, прізвища не назвав з певних міркувань:

- Малий бізнес задавлено повністю. Подивіться на підприємців з Центрального ринку, майже щодня закриваються торгові точки. Якщо я ще рік тому продавав товару за тиждень на кілька тисяч гривень, то в цьому році за тиждень і 600 грн. не виходить, і це при мінімальних націнках. У людей грошей немає. Виходимо на роботу, щоб поспілкуватись, а податки платити треба, а ринковий збір, а земельний податок… Про що думаю зараз? Щоб якнайшвидше закінчився 2016-й рік, щоб Новий рік приніс полегшення у фінансовому плані, щоб люди стали заможнішими, бо ми від них повністю залежні. Усім олександрійцям зичу довголіття і щастя в родинах.

-  Віталій Бондаренко, 30 років, в.о.начальника УЖКГ:

- Більшість мого часу відбирає робота, моя увага постійно прикута  до виконання професійних обов’язків. Приємно, що вдалося багато відремонтувати доріг та тротуарів, маємо успіхи в освітленні вулиць, ремонті житлового фонду. Радий, що добре підготувались до осінньо-зимового періоду, що місто в зиму ввійшло без катаклізмів. У 2017-му році, як всі олександрійці, чекаю покращення життєвого рівня людей. Щоб нам вдалося створити більш комфортні умови для наших земляків. 

Громадянка К., 79 років, пенсіонерка, колишня працівниця лікарні:

- Прем`єр-міністр України В.Гройсман обіцяв, коли почав керувати державою, що швидко знизяться ціни на ліки, від яких моє покоління залежне. Вони навпаки піднялися. Обіцяв, що з наступного року, з 1-го січня, ми відчуємо, як знизяться ціни. Тепер говорить, що вони зменшаться з квітня. Обіцяє безкоштовні рецепти. До квітня ще треба дожити.

Одна радість, що народилася правнучка. Чекаю, щоб ціни не зростали, щоб можна було з`їсти чогось добренького не лише на Новий рік, щоб було чим допомогти онучці у вихованні правнучки.

Микола С., студент коледжу:

- Навесні отримаю диплом, а що далі? Роботи немає. Стану на облік у центр зайнятості. Молодь кинута на призволяще. Освіта – це добре, але краще було б, якби ще й робоче місце було. Не всі ж можуть бути агентами з реалізації. Там також великий конкурс. Залишається АТО, армія (контракт) або виїзд за кордон. Мій друг, маючи хорошу спеціальність, вмілі руки, уже другий рік піднімає економіку Польщі – з весни і до осені збирає спочатку полуницю, овочі та фрукти. За кілька місяців привозить додому по 20 тис. грн. Там цінують нашу працю, хоча платять як рабам. 

О.ОСКАР