Олександр Мусулега, кіборг-воїн, який захищав рубежі України  в донецькому аеропорту, отримавши тяжкі поранення, більше року проходить курс  інтенсивної реабілітації після чисельних  операцій, і сьогодні в бойовому строю. Двічі за даний час перебував з волонтерською місією у рідній йому 93-й бригаді…

- З 20 по 22 серпня разом з донькою перебували в зоні розмежування на Луганщині, де дислокується  93-а бригада.  Відвідали один із постів, щоб передати на всі  6 постів гуманітарну допомогу зібрану силами волонтерів  Олександрії та Кропивницька. Відвезли конче необхідний прилад для утримання ДШК ( важкого кулемета – триногу  та пристрій для безшумної стрільби в нічний час), а також  вкрай необхідні речі: миючі засоби,  постільну білизну, а також продукти харчування ( м`ясні консерви, кавуни, дині,  помідори, огірки, солодощі, що відсутні в зоні розмежування). Велика подяка С.М.Кульзі за його активну участь у допомозі нашим воїнам на передових рубежах. Він передав, і це вже  вкотре консерви, матраци, майки, подушки, наволочки, тканину для протирання бойової зброї, якої вкрай не вистачає. Подяка Г. Мариненко, підприємцю, яка забезпечила миючими засобами, велика подяка гр. М., котра  виділила 1000 грн. для закупівлі овочів та фруктів, олександрійському та  кіровоградському бізнесменам за допомогу в придбанні пристрою  для безшумної стрільби  та триноги до кулемета. Небайдужі люди розуміють, що наш мир тримається завдяки  тим, хто сьогодні знаходиться в зоні АТО .
- Що найбільше  сьогодні потребують наші захисники в зоні АТО?  
-Як завжди не вистачає води, вона там привозна, бо хлопці знаходяться за кілька кілометрів від населеного пункту, в степу. Самостійно  облаштовували  свої блок-пости, створивши умови для захисту наших рубежів та  відпочинку (окопи, бліндажі, землянки, погріб, душ…). Армія забезпечена продуктами харчування, зброєю і боєприпасами, але в умовах війни є обмеження, і це треба розуміти, але треба й зрозуміти, що воїнам хочеться і кавуна, і дині спробувати, і того ж огірка, і помідора, і солодкого скоштувати.  Тому, наш волонтерський рух, який очолює  В.Стадніченко  та С.Кульга, долучившись до цих людей, я вже двічі відвозив гуманітарну допомогу нашим воїнам. Велика допомога йде від міського голови С.К.Цапюка. Сьогодні ми звернулися до нього, щоб він нам допоміг у придбанні дизель-генератора на 5 кВт. Це вкрай необхідно, бо попереду зима, відсутність електричного струму, а це той же зв’язок з рідними…   Надіємося, що олександрійці  відгукнуться на прохання наших захисників.
-Який дух у бійців? Чи є якісь нарікання, сумніви?
- Дух наших воїнів на високому рівні, вони знають чому вони там. Вони пішли, щоб ворог не прийшов до наших осель. Вони захищають свою землю, своїх рідних і близьких, вони герої.  Вони веселі і раді нашим приїздам, вони хочуть чути і бачити, що відбувається в  їх місцях мешкання, раді нашій допомозі, а ще більше  нашому спілкуванню. Армія готова до захисту наших рубежів з такими  вояками. Це справжні патріоти нашої України.
-Олександре, тобі не сьогодні завтра повинні робити чергову операцію, а ти в – зону АТО. Тебе відмовляв від цих поїздок В.Стадніченко,  а ти  поїхав…        
- Це моя рідна 93-а бригада, з бійцями якої захищав аеропорт, я бачив смерть побратимів, бачив патріотизм і героїзм своїх друзів.  І сьогодні зустрів  кількох побратимів, з якими був у пеклі війни… Я там, розумієте, сплю і сняться вони: мої друзі, жив і мертві. А щодо операції, то скоріше б вона відбулася, та знову бути там, де ти повинен бути. Болить нога .., але більше болять душевні рани від того, що діється на Сході України. Хочеться миру і спокою, хочеться, щоб наша країна і її народ був щасливим і заможним, щоб усі люди були дружними і товариськими, щоб все у нас було добре. В Афганістані було дещо інакше, але ми знали, що гинуть наші солдати, наші друзі… То була інша війна, але вона нас навчила, як треба любити свою батьківщину, коли ворог на порозі. Я не шкодую, гордий від того, що мав честь захищати Україну, що й нині моя душа неспокійна – рветься туди, де ти потрібен найбільше. До тих пір, поки ми будемо надавати допомогу нашим захисникам, їх дух буде лише міцніти, бо вони відчувають наш патріотизм, що вони не одні там, що їх  підтримує народ України.

    І.Мельник