6 грудня 1943 року навіки увійшло в історію новітньої Олександрії, як день визволення його городян від фашистської чуми, що прагнула поглинути світ своєю сатанинською ідеологією смерті і насилля над людьми.

Радянські війська 2-го Українського  фронту звільнили місто. Дорогою ціною дісталося це визволення. 715 бійців навічно полягли смертю героя і  навічно знайшли свій земний захисток - покояться  в олександрійських братських могилах. Сотні отримали тяжкі поранення, які невдовзі померли в госпіталях Олександрії, Нової Праги та Знам`янки. А скільки їх невідомих загинуло під час бомбардувань…

 Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять про загиблих. Міський голова С.К.Цапюк від імені міськради виказав велику подяку за врятований світ від  фашизму (14 країн Європи були звільнені нашими військами в роки Другої Світової війни 1939-1945 рр.,- авт.). 

   Нині в місті проживають лише 5 підпільників, партизанів і один визволитель міста - Л.Томіліна; М.Бойко, І.Крутько, М.Раєнко та Г.Нікітенко  – партизани та підпільники. З`єднання  ім. Ворошилова (комісар К.Сабанський), що діяло  на Олександрійщині звільнило 11 населених пунктів. Л.Томіліна розповіла про саме звільнення міста, згадала своїх однополчан, які полягли  під час боїв за Олександрію. 

Єпископ Олександрійський та Світловодський Боголєп  відзначив, що перемога над фашизмом після звільнення Олександрії відкрила нову, героїчну, вічну сторінку вдячної історії наступних  поколінь по убієнних, та закликав свято берегти пам'ять про тих, хто соєю смертю приніс мир і спокій городянам.

 Квіти до вічного  вогню героїв та героям- підпільникам лягли  від міської ради, громадськості та представників політичних партій: "Солідарності" , "Сили людей",  "Укропу"; залпи салюту, проходження бойовим маршем  військовослужбовців місцевого гарнізону під марш Перемоги став вінцем вшанування героїв-визволителів Олександрії.

ФОТОРЯД    

І.Мельник