Вже десятеро олександрійців загинуло в зоні АТО на Донбасі.  43-річний  олександрієць Олег Кулигін - восьмий, ще двоє -  уточнюються  прізвища.  А.Кіктенка не можуть відшукати…

Сьогодні об 11.00 на фасаді ЗОШ I-II ступенів №8 ( «восьма школа») відбувся захід з нагоди відкриття пам`ятної меморіальної дошки на честь загиблого героя Максима Бендерева.

У скорботі прийшли розділити біль втрати разом з батьками,  його друзі, товариші, колеги по спорту, учні місцевої школи в якій навчався Герой.

Максим народився 6 квітня 1990 року. Закінчив ЗОШ I-II ступенів №8.  Сумлінний, доброзичливий друг і товариш, який  все своє коротке життя присвятив  професійному спорту, в якому досяг величезних успіхів. Чемпіон світу, Європи, України з панкратіону та рукопашного бою, майстер спорту міжнародного класу та майстер спорту України, член національної Збірної України з військового спорту.

У цьому світі є початок і кінець. Для Максима цей відлік закінчився                16 липня 201 4 року. 

Керуючий справами міськвиконкому В.Чеботарьов висловив родині загиблого Героя слова глибокої вдячності за виховання сина, який поліг на полі бою, захищаючи цілісність і  недоторканість України, наголосивши, що пам'ять про Максима буде передаватися  з покоління  в покоління серед олександрійців, що подвиг воїна буде слугувати яскравим прикладом для юного покоління, як треба шанувати та любити рідну Україну.

 Він був добровольцем, розвідником окремо Кіровоградського полку  розвідки.

Батько воїна Василь Петрович та представник влади відкрили дошку пам`яті. Десятки мешканців Олександрії прийшли, щоб покласти квіти, віддати данину світлій пам`яті по М.Бендереву…

 Все можна приймати,  але не можна закриватися від проблем батьків, які не можуть і сьогодні встановити статус батьків загиблого, в котрих немає жодних документів на руках.

Навіть, похоронки не було, принесли папірець  по якому ми отримали свідоцтво про смерть сина.  Де служив наш синочок, в якій частині? Кіровоград відхрещується. Каже, що військкомат повинен готувати  відповідні документи. Ми не знаємо які конкретно. Я знаю, що ті хлопчаки, які загинули разом з нашим Максимом, їх батьки вже отримали відповідний статус,  їм призначено пільги, отримали компенсацію ( в розмірі 609 тис. грн., - авт.). Казали, що документи десь є і на нагородження орденом «За мужність», а тільки де, ніхто не знає.   

 Найкраща пам'ять – це коли батьки заспокояться, коли вони отримають все, що їм належить. Квіти, дошки – це добре, батьки вдячні за чуйність , за пам'ять, але вони не розуміють чому їх син до цих пір не визнаний державою, як загиблий  під час бойових дій. Були і депутати міськради серед присутніх, яким треба серйозно зайнятися, щоб Герой – М.Бендеров не був втрачений для міста, для країни, для нашої поваги до батьків, які втратили найдорожче в житті. Можливо, вони не знають проблем батьків? А повинні знати, бо вони були його друзями…

І.Мельник