Ця історія сьогодні набуває неабиякої зацікавленості серед шукачів встановлення імен загиблих німецьких солдатів у роки Другої Світової війни на теренах української землі. Все далі і далі відходить у вічність події 1941- 1945 років, коли радянські воїни, народ СРСР боронив свою землю від чужинців – фашистської Німеччини. Двоякі сьогодні існують версії, хто став призвідником війни. В одному ми повинні бути свідомі і пам’ятати, що війну розв’язали ті, хто міряв про світове господарювання. З одного боку Гітлер, а з іншого  - Сталін, котрі мріяли встановити свою владу у світі.  Закладниками подібного хижацького бажання стали німецькі та радянські народи. Мільйони  їх полягли смертю хоробрих,  безневинно розстріляні тільки за те, що вони іншої нації, чи не так поглянули на фашистів… Історія розповідає, відкриває нові сторінки жахіття того періоду.  Та й сьогодні ще не відкрито повністю архіви КДБ (СБУ), які мають такі документи, що можуть перевернути всю історію Другої Світової війни, зокрема, що стосується підпільного та партизанського опору та співпраці українців з окупантами на території України…

Це вже інша історія. Сьогодні мова йде про сенсаційне відкриття (для рідні загиблого  фашиста), що відбулося саме  22 червня  2016 року в день початку війни. А почалося все  з того, що в м. Пісочин ( поряд з Харковом) померла 100-літня одинока бабуся. Так сталося, що ні рідних, ні близьких  у покійної не було.  Сусіди вирішили поховати в лісі, поряд. Почали копати могилу, і …натрапили на захоронення війни 1941-1945 рр.  У замотаному маскхалаті, що вже зітлів, лежав  німецький солдат у чорних погонах СС на грудях якого  лежала пляшка. Розбивши її випадкові копачі  натрапили на цікавий папірець, що засвідчував особистість загиблого (нагрудний номер жетона 11/Т.J.P.№97, в/ч 0015913, полк №11). Ним виявися обершарфюрер (фельдфебель)  СС  Пішкалла Зіфрід  16.12. 1907 р. н., якого поховали фашисти на українській землі 20.04.1943 року.  Служив по найденому документу німецький солдат у саперному батальйоні командиром допоміжного взводу технічного піхотного полку.

Волею долі ця знахідка потрапила до нашого земляка Юрія Носа:

- Звернувшись до історичних джерел – до військового інституту, стало відомо ймовірну причину даного захоронення з таким грифом секретності ( в лісі, в безіменній могилі).  Документ: посвідчення Пішкалла Зіфріда був підписаний самим Адольфом Гітлером ( принаймні  факсиміле про це свідчить , - авт.), що вказує про особливий статус цього сапера.
Чому при похованні  залишили цей документ, а не знищили. Адже таких великих боїв в період з лютого до серпня 1943 р., коли вдруге було визволено Харків, відступів по лінії фронту з боку  фашистів не було?
33- річний солдат СС мав неабияку охоронну грамоту від самого Гітлера за свої військові заслуги… Як повідомили нам  військові історики: з таким документом було небезпечно залишатися тим, у кого він міг залишитися, розуміючи що вже почався наступ радянських військ, фашисти побоялися такого викриття. А за своєї педантичності не змогли знищити документ.  Тому при похованні есесівці залишили цей документ при загиблому ( можливо, під час розміновування загинув, - авт.), вирішивши, що в пляшці він збережеться, що вони згодом повернуться, щоб забрати тіло.  І документ зберігся, пролежавши 72 роки, як і рештки загиблого. Сьогодні ми повертаємо німецькій родині прізвище їх загиблого рідного на полях України (цікавий збіг обставин: нагадаємо читачам, що кілька років тому  Ю.Нос віднайшов могилу свого загиблого діда в Німеччині та рідного дядька в Прибалтиці, - авт.). Прийшов  і наш час.  Адже ми не знаємо добровільно він пішов воювати чи примусово.  Головне, щоб рідні зрештою дізналися, де поховано їм рідну чи близьку людину.  Думаю, що невдовзі будуть новини із Німеччини, бо в документі не повністю зберігся адрес загиблого. Пошуки ведуться по 5- ти містах, що закінчуються на «да»( Фульда, Апальда, Золерда…). Хотілося, щоб ця історія завершилася так добре, як свого часу моя мама віднайшла могилу свого батька в Австрії, де в концтаборі  він був закатований … Все в житті має свої перехрестя, повторення, збіг часу… Ніхто й гадки не мав, що повернувши місце загибелі свого діда, мені через  кілька років доведеться стати учасником повернення німецькій родині місця загибелі їх рідної людини…

Роки стирають лють і ненависть...
 

І.Мельник