В далекому 1935 році, в Олександрії для поодиноких та нужденних  незрячих була створена артіль, з метою змінити спосіб життя, бути корисними суспільству та матеріально себе забезпечувати. Об’єднання незрячих сформувалося в послідуючому в первину організацію для незрячих. Йшли роки від найпростіших виробів -  ґудзикового виробництва перейшли на випуск електротехнічного обладнання низьковольтної апаратури.

- З 1991 року в Україні, як і в усіх країнах СНД, почався спад виробництва, розрив економічних зв’язків, зупинка підприємств, втрата ринків збуту. Це торкнулося і нашого підприємства,- говорить заступник директора УВП УТОС з соціальних питань Лілія Лук`янчук.  - Втрата роботи для 500 працівників, 300 з яких були незрячими, як основного засобу існування, для фізично здорової людини – серйозне випробування, а для незрячої, яка завдяки праці відчуває свою повноцінність та необхідність, - катастрофа і відчай. …Держава практично відмовилася від незрячих… Її підтримка - оплата праці  на 0, 5 ставки бібліотекаря та коменданта гуртожитку. Все інше повинні заробляти незрячі самі.
- Важко вижити на одну пенсію з інвалідності?  
- 250 інвалідів-незрячих - члени нашої первинної виробничої та територіальної організацій  УТОС. Відновлювати виробництво зі стабільної роботи почали з малого – пошуку шляхів входження в ринок. Неврегульованість законів, фіскальної системи, коли підприємство обкладене непосильними податками, змусили адміністрацію на чолі з її директором П.Лук`янчуком взятися за правове навчання, шукати шляхи подолання збитковості та нарощування обсягів виробництва. Певний період підприємство змогло вижити завдячуючи повній перепрофілізації виробництва із складної промислової продукції за держзамовленням (низьковольтна апаратура) на гаму виробів широкого вжитку (розетки, запобіжники, кришки для закатування тощо).
- Яку продукцію виробляють ваші працівники на даний час?
 - Обладнане виробництво під випуск промислової продукції змусило шукати нові замовлення. Весь час у пошуках. Замовлення різні, здебільшого на день-два роботи. Наші майстри своєї справи виробляють гальмівні котушки - трансформатори для ліфтового господарства, токоприймачі для кранобудівників. Ліфтове господарство з пристроями безпеки просто так не замовить будь де, що є свідченням інтелектуалу наших працівників. Є замовлення  - працюємо поки не виготовимо продукцію. Скорочений робочий день і тиждень  - до обіду 4 дні на тиждень. Зарплатня:500-1800 грн. Для прикладу,сьогоднішнє замовлення принесе працівникам по 250 грн. Люди і цьому раді. Кваліфіковані робітники люблять і цінують свою професію. Н.Безух працює з 1981 р., С.Носова – з 1986 р., С.Борбінчук також майже 20 років працює намотувальником трансформаторних котушок. М.Новохатько–слюсар-еклектросхемник, вправно займається складанням токоприймачів. 
- Крім праці, чим живуть члени первинної організації УТОС? 
- Підприємство мало злети та падіння, успіхи та невдачі, але завдяки злагодженій роботі нашого невеликого, але працелюбного колективу з 45 працюючих, вдається зберегти   унікальне підприємство з інфраструктурою для задоволення всіх потреб працівників та виконання статутного призначення – соціального захисту та працевлаштування інвалідів зору. Якби не було важко,керівництво УТОСу забезпечує функціонування соціальної інфраструктури, що дає змогу здійснювати всі заходи трудової, медичної та соціальної реабілітації інвалідів зору. Для забезпечення різнобічних потреб працюючих на підприємстві функціонує гуртожиток, клуб, оздоровчий пункт, бібліотека та комп`ютерний клас. Участь інвалідів у студії «Аколадо» є одним із елементів реабілітації, дає можливість розкриття їх здібностей та духовного збагачення. Керівник студії М.Барбуца є відомим співаком не лише в Олександрії. Художня, науково-популярна та освітня література в озвученому форматі, що розміщена на аудіо-касетах та цифрових носіях, доступна для прослуховування інвалідами зору в діючій бібліотеці.

- Ми були присутні на виставці  тифлозасобів? Що це таке?

- Телефони, годинники, термометри, тонометри, термометри, глюкометри, ваги напільні та кухонні, зі звуковим супроводом.. що дає можливість користуватися ними тотально незрячій людині. З цією метою ми запросили в Олександрію вперше людину яка займається  реалізацією такої необхідної продукції. Раніше треба було замовляти і чекати з-за кордону роками. Відтепер вони доступні в Олександрії. Люди з цікавістю  ознайомилися з роботою цих засобів та їх ціною.  І тут же  мали змогу їх придбання.    
  -Ви провели семінар з сучасної  української бібліотеки в дейзі форматі..   
- До нас вперше завітала група вчених зі Львова, які працюють на базі «Львівської політехніки» за українсько-шведським проектом «Українська книга для незрячих в дейзі форматі».  Віднині книги цього формату дають змогу незрячому повернутись на рядок, речення, абзац чи сторінку при читанні. Раніше такого не було. Кандидат наук О.Потимко прочитала лекцію по практичному використанню книги в дейзі форматі, наочно показала як це відбувається. А також вона є автором першої в Україні абетки, де поєднано плоско друковані тексти з текстами шрифту Брайля. Проект «Відчинилося життя» -  в якому беруть участь заслужені артисти України разом з незрячими співками, вони разом під супровід оркестру  Львівського театру ім. М.Заньковецької проводять концерти по Україні та за  кордоном, щоб показати талант незрячих співаків.

Досьє: Лілія Лук`янчук родом з Трускавця (ніпівзряча). Має диплом режисера – Олександрійське вище училище культури та юриста - Одеський університет. Чоловік Павло – закінчив  університет ім. Т.Г.Шевченка – юрист. Син Ігор – магістр права (незрячі). З 1987 р. проживають в Олександрії. У вільний від роботи час улюблена справа – написання сценаріїв до різноманітних художніх заходів.  А також виготовляє штучні картини, які можуть «побачити» незрячі шляхом дотику рук до випуклих форм квіточок, пташок…

І.Мельник