Лікар – одна з найважчих професій на землі. Здоров’я –  це перша і найнеобхідніша умова благополуччя  всієї нашої діяльності. Чи потрібен який-небудь інший стимул, окрім розуміння, що ти повернув людині життя? Це поняття зводить  нанівець іноді несправедливе судження про лікаря, його безсонні ночі і хвилювання. Хай там що думають і говорять апологети, але лікар  завжди отримує радість від повернутого людям здоров’я та життя.

Король Тетяна Іванівна вже майже 30 років працює лікарем-педіатром (дільниця №8),  а з 2012 року дитячим фтизіатром (профілактика та лікуванням хворих дітей на туберкульоз).

- Родом  я з села Мошорине (Знам`янський р-н). Закінчила сільську школу. З однокласницею, подружкою вирішили твердо поступати до медичного інституту. В школі дуже любила хімію, яка легко давалася мені. Приїхали до Дніпропетровська. Під час екзамену дала списати хімію подружці. Хотіли вигнати з екзамену, але коли побачили мої правильні відповіді, залишили. Для багатьох гістологія, хімія, патоформологія, клінічні дисципліни були важкими в освоєнні, а мені вони легко давалися.  
- З сільської школи на той час рідко, хто міг дозволити собі такий ризик... 
- З дитинства я дуже часто хворіла. Тому, білий халат, лікарі, уколи назавжди увійшли в мою свідомість. Був страх перед вибором професії, перед екзаменами, а якщо не поступлю. Та розум підказував, що тільки знання можуть тобі допомогти. Здається, що фортуна мене супроводжує все життя…Я вже з 3-го курсу пішла працювати медсестрою до обласної клінічної лікарні у відділення гнійної хірургії. Працювала в нічний час без права сну. Важко було, але і цікаво, і повчально. 
- Ваша сьогоднішня професія фтизіатр. Специфічна, вимагає не лише знань, а , в першу чергу,  проявляти особливу гуманність, чуйність і доброту до хворих.    
- Фтизіатрія – це особлива галузь інфекційного захворювання, що в більшості своїй пов`язана з асоціальним образом життя людей. Але бувають випадки коли і вчителі, інженера хворіють на туберкульоз. Чомусь так сталося, що туберкульоз завжди викликає у пацієнтів, крім фізичного дискомфорту, складну сукупність психічних переживань. Встановлення специфічного ураження легень або інших органів нерідко викликає у хворого страх і депресію, що пов’язані зі сформованими здавна упередженнями про туберкульоз як особливо заразне й невиліковне захворювання. Це хибне поняття. На щастя епідемія туберкульозу зупинена – стабільно не росте. Сьогодні у нас два підлітки 1998 та 1999 р. н., котрі успішно вже проліковані. Всього на обліку в дитячій лікарні знаходиться 9 маленьких пацієнтів, що вже повністю здорові. 
- А могло бути, так, що і цих хворих не було б. Адже це великий психологічний удар для родини?
- Причина захворювання криється в байдужому ставленні батьків до здоров`я своїх діточок, котрі відмовляються від проби Манту, яким лікар встановлює виразність імунітету до збудника туберкульозу за допомогою оцінки шкірної реакції на спеціальний препарат мікобактерій, туберкулін. Так, лікування довготривале – від 3 до 6 місяців, але кінцевий результат позитивний - хворий виліковується.
- Як вберегтися від туберкульозу?
- Батьки є взірцем для своїх дітей. Вони не повинні палити, зловживати алкоголем. Треба дотримуватися певних правил: займатися спортом; побільше бувати на свіжому повітрі; тримати житло в чистоті; провітрювати; вологе прибирання; табори відпочинку; прогулянки; профілактика ГРВІ; закріплення імунітету здоровим харчуванням – це шлях до здоров`я ваших дітей, вашої родини.    
- Відчуваєте результати реформування медичної галузі?  
 - Реформу на державному рівні ще не завели до лікарень. До Європи нам дуже далеко, коли діє страхова медицина, коли відсутні черги, коли не буде скандалів, хто перший черзі, коли люди будуть мати нормальну зарплатню, що дасть можливість на відпочинок і лікування. Реформування місцевого рівня ми побачили ще кілька років тому, коли дітки почали лікуватися і харчуватися безкоштовно, перебуваючи на стаціонарі, коли ремонтуються відділення лікарні, коли з`явилося нове медичне обладнання, коли до лікарні прийшли молоді спеціалісти-лікарі. Ці реформаторські заходи здійснює міська влада Олександрії.
- Ваша родина має відношення до медицини?
- Чоловік технар, розуміє мою роботу, всіляко підтримує. Він вже наполовину лікар –  дуже цікавиться медициною. Маємо трьох дітей.  Старша  Антоніна закінчила Київський медуніверситет ім. Богомольця – сімейний лікар;  менші двійня: Марина – закінчила КНЕУ, маркетолог;  син - Саша закінчив водну академію в Києві. Всі троє працюють в столиці.
- Тетяно Іванівно, щоб Ви  побажали своїм колегам з нагоди Дня медичного працівника, що днями будете відзначати?       
 - Без гуманізму медицина втрачає право на існування, тому що основна її мета – повага і любов до людей. Це бодай чи не єдина професія, яку не можна любити, не люблячи людину. Міцного здоров`я, терпіння, пережити тяжкі часи, професійного росту, матеріального благополуччя, бо молодим спеціалістам дуже важко входити в життя практикуючого лікаря.

 І.Мельник