Рубрика:«Про чесність»

 У наш час дуже легко скривдити людину, а якщо вона ще і поважного віку, то й поготів.  Одним поглядом, словом, дією… Чесність, порядність, мораль у кривдників відсутня.

Мова далі піде про торговельників. Ні в якому разі не хочу  образити жодним словом чесних, добропорядних продавців, котрі цінують свою професію, та шанобливо ставляться до свого покупця.  Те, що нас дурять виробники продуктів харчування давно відомо. Нашпигований водою  весь асортимент напівфабрикатів з курячого м`яса, заморожена рибна продукція  – з кілограма до 400 г води, ковбаси з підвищеною солоністю - завищений нормативний вмісту солі, - для  виходу більшої ваги ковбаси…. Обман, хитрість  і ненаситність…  

Центральний ринок міста  – торговий центр з якого харчуються майже всі олександрійці. Все свіже з поля-грядки… Стоять сотні продавців овочевої продукції… Були б  гроші…

Зі слізьми на очах, у розпачі та відчаї  до кабінету директора КП «Центральний ринок»  зайшла 85-літня бабуся:

- Допоможіть встановити справедливість. Довго терпіла і мовчала. Більше не можу…   Ну нехай би на 5 коп. обважила, а то на цілих  55 коп.? А для мене, для мого життя  – це кошти. Я тяжко заробляла у роки війни, по війні… Чого тільки не пережила, щоб сьогодні, на схилі моїх днів, мене обкрадали. Щоб не купував на ваги – тебе обов’язково обважать, обдурять, ще й поглумляться над тобою – пошиють в дурні. Немає правди!

 Уважно  вислухавши, директор дав розпорядження: вияснити, хто обважив бабусю,  повернути кошти та  притягнути кривдника  до адміністративної відповідальності. 

Торгові ряди, куди нас привела  покупець, знаходяться на території орендованої у міста землі – під автовокзалом.  Власне кажучи, в базарні  дні автовокзал більше нагадує  стихійний ринок часів  непу. Автобуси з великими труднощами  виконують свої прямі функції…  Усі вільні місця навколо будівлі  приміщення автовокзалу заставлені кількома щільними рядами торговельників овочевої  та молочної продукції, яка привозиться для продажу з усіх кінців Олександрійщини, і не тільки.  

Підвела до продавчині  вже  солідного віку.  Побачивши делегацію працівників ринку та журналіста, жінка пішла в захист:

- Так, бабуся в мене купила капустину, але вона взяла з іншої кучки, де дорожче.
- Я брала з крайнього лотка, - відповіла бабуся.
- Повертаю вам 50 коп., і йдіть з Богом, але Ви взяли з іншого лотка, - стояла на своєму продавець.
- Навіщо ти глумишся!? Подивись на мене... Можу я в свої роки тебе обманювати. Мої батьки в свій час мене цьому не навчили.

 Сльози, відчай,  розпач охопили стареньку…

Для  встановлення  істини працівник ринку зробив контрольну закупку в кривдника старенької. Зважив  і тут же навпроти переважив в іншого продавця. Вияснилося, що, справді, на 75 г ваги обважувальниці зміщені з відхилом на її користь. І директор автовокзалу тут як тут, і адміністратор поряд була… На чергову претензію заступника директора ринку  в унісон запевнили, що суворо покарають недобросовісного продавця - він більше не буде тут продавати.

 Електронні ваги. Хіба можливо таке? Ще й як можливо! До яких тільки хитрощів не вдаються наші  «кулібіни»,  щоб обдурити - нажитися на покупцях.  І додаткові електронні кнопки вмонтовують у непомітне місце на терезах, і пульти в кишенях – нажав кнопку і через 5 секунд ваги видають правдиву вагу, що потрібна покупцю чи контролеру. Контрольна гирька, з якою  мені довелося пройтися рядами, виявила сумну статистику: з 15 перевірених терезів  - більша половина на електронному табло  видавали різні відхилення від 10 до 50 г на користь продавців.

Не встигли розібратися з цим зухвалим випадком, як до директора ринку звернулася інша жінка:

- Торгую молочною продукцією.  У свої майже 70 років тримаю корову  – треба виживати. На автовокзалі брали «містове» за продаж молока 1 грн., далі - 2 , а сьогодні (станом на 20 червня, - авт.) Марина – адміністратор так званого ринку, заправила 4 грн. Пішла до директора  автовокзалу, і кажу, що торгові ряди поставили, чи молоко здорожчало, чи може… світ перевернувся.
- Чого ж торгуєте, якщо обдирають. Торгуєте з землі, йдіть на ринок. Торгові ряди, дах над головою. І платити  пенсіонерам - 1 грн. за місце, - підкреслив директор ринку Ю.В.Нос.  – Скільки можна  говорити, благати  - це ж і здоров`я людей, це і податки, з яких розвивається місто. Не вся ж продукція якісна. Лабораторні аналізи ніхто не проводить… Ви  ж самі повинні розуміти на що наражаєте своїх покупців.  Продукти на землі, відкриті, люди ходять по них… Туберкульоз, інфекції… Треба поважати життя інших.  А скільки велося розмов з керівництвом автовокзалу: наведіть порядок на своїй території. Не кидайте тінь недовіри  на міський ринок. Обіцяють,  а далі слів справи не йдуть. Скільки нам приходиться вислуховувати докори обважених людей.          
- Так, нам зручно з автобуса в автобус, - парирувала заявниця.  – Боїмося, що завтра і в автобус не сядеш… Терпець урвався, якби всі перейшли, - підсумувала жінка.

 Треба з чогось починати. З головного: чи задумувалися ті, хто обважує, кривдить покупців, що всьому буде кінець, прийде лад і справедливість, якщо  ми не будемо замовчувати такі ганебні явища. Треба усім, хто сьогодні забезпечує молочною продукцією з землі, зрозуміти, що життя людини найдорожча  цінність на землі. Територія у приватних руках . От тільки ніхто нікому не давав ні морального права обдурювати людей, ні ставити їх життя під загрозу ризику інфекційних захворювань. Свою вагому дію повинні проявити господарі таких горе-продавців, керівництво автовокзалу та міжрайонне управління Головного управління  Держсанепідслужби в Кіровоградській області, яке через скорочення штату працівників втратило функцію системного контролюючого органу. Життя стане  кращим  при умові  неухильного дотримання  правил торгівлі, коли покупця будуть поважати.

І.Мельник