Наталія Миколаївна Подкур – завідуюча дитячим сектором міського Палацу культури, керівник вокального ансамблю «Фаворит», театру малих форм «Колорит» та театральної студії  «Едем». Творча, обдарована талантом поета та пісняра людина. У  культурі з 2001-го року. Після закінчення Олександрійського вищого училища культури – режисерського відділення, незмінно живе віршами і піснями. Починала з директора  Будинку культури в с.Піщаний Брід  Добровеличківського  району. З 2006-го року в  міському Палаці культури, куди її запросив його директор Г.П.Абажей. 

- Сухі слова «в культурі з 2001-го року, керівник ансамблю, студії…»,  а хто в житті Наталія Подкур, як стелилася стежина в мистецтво культури?      
- Я все своє життя на сцені скільки пам`ятаю  –  з трьох років. Мама, Олена Миколаївна, свого часу закінчила також Олександрійське училище культури – хормейстер. Все життя вона в художній творчості. Починала з Піщанобрідського Будинку культури в Добровеличківському районі. Нині художній керівник Кіровоградського  районного Будинку культури. Тому, спів, музика декламування, танці, концерти, конкурси, фестивалі  - це моє життя, без яких не уявляю себе. Хоча в моєму житті було все:  доводилося працювати і двірником, і вахтером, і прачкою, і в кафе співала кілька років. Я не соромлюсь  прожитого, бо це хороший життєвий урок, це частина мого життя, яке в ті роки було дуже складним - відсутність роботи за професією…Виховую двох дівчаток: Олександру 14-ти Аню - 5-ти років. Старша вже пише вірші, музику. Менша – переможниця конкурсів  «Міс  досконалість» та «Міс Весна» - 20014-го року. Дівчатка закохані у спів. Старша вирішила, що наступного року буде вступати до училища культури – піде по маминій стежині творчості.    
- Який художній доробок у «портфелі»  автора і виконавця пісень?
- Вірші почала писати рано. Перші вірші писала, втрачала, не вела записів. Сьогодні понад 150 вже  виписані в записник, з них – понад 50 пісень. Сама  пишу і музику. Вона приходить разом з рифмою.  Хоча не знаю нотного стану, підбираю на фортепіано на слух музичний супровід. До речі, нещодавно 11-12 грудня  в Дніпропетровську проводився  IX  міжнародний фестиваль «Чорнобильські  мотиви» приурочений до вшанування  учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За підтримки управління культури та туризму міської ради та голови «Спілки інвалідів Чорнобиля м. Олександрія» Л.Ф.Комлєвої , в номінації «Краща авторська пісня» разом з меншою донечкою Анею стали лауреатами – дипломантами I ступеня. Старша – Олександра  стала дипломантом кращого музичного твору (співу), а мій вихованець  Денис Боришкевич – завоював 3-тє місце в конкурсі «Кращий декламатор». Це перший в моєму житті фестиваль, в якому, до речі, прийняла участь  не сама, а з доньками, що приніс велике задоволення  та визнання, що олександрійці кращі.  Якщо взяти до уваги, що в конкурсах  приймали участь 170 учасників ( з них – 117  вокалісти).  Головним оцінювачем наших виступів була  Ніна Матвієнко, а головою журі – Анатолій Гнатюк. Ми  співали авторську пісню «Не залікуєш рани». Цю пісню було  написано напередодні конкурсу, перебуваючи в черзі, в банку, …вона була написана:

І з року в рік на мітингах вшановуємо пам'ять

Героїв, що загинули в чорнобильському аду.

А у серцях, хто бачив  все життя відбиток ставить,

Не викреслити в душах чорнобильську біду.

- А хто ж оранжировку до пісні написав, і так швидко?           
- Викладач-хормейстер з училища культури Роман Іванович Мирний. Я вдячна йому за розуміння, а оплатив цю роботу директор ПП «Грант-житло» Геннадій Михайлович Глазков, до якого звернулася. Завдячуючи цим людям ми стали переможцями конкурсу.         
- Що більше всього надихає на поезію громадянська тематика чи лірика?
- Безумовно, що тема кохання – то невичерпне джерело, з якого черпаю слова, вірші, музику. Пишу вночі, коли тиша і спокій, коли є вільний час, тоді думаєш більше… Це виходить частіше і простіше, бо вони линуть з серця, від душі. Я ніколи не робила оранжировок, бо це накладно, все виходило само по собі –  до віршів відразу підбирала музичний супровід.  Пишу, як на українській так і на російських мовах:

Такая доля наша лилеять, ждать, любить.

  И мед, и горечь чашу всю до конца испить.

  Судьба нам преподносит сюрпризы вновь и вновь,

  А сердце ждет и просит в них поселить любовь.

 - Я 22 роки не спілкувалася з батьком, - продовжує Н.Подкур, - та одного разу він запропонував мені допомогти в просуванні на естраду двох моїх пісень, що йому дуже сподобалися (він музикант, - авт.). Взяв фонограми, рік щось з ними робив, а потім дізнаюся, що мої пісні вже співали в Києві на кількох фестивалях… Чи подарував, чи продав комусь…Навіть фонограми не повернув. Після цього спілкування закінчилося.
- Тому, почала сама підбирати музику під свої вірші?
- А що залишалось, щоб записати пісню треба мати кошти… А тут, коли душа співає, то все виходить як того очікуєш. Натхнення, що надихає на творчість – це мої діти. Вкладаю у свою творчість, у дітей - все, що Богом мені дано. Бачу, що вони тягнуться до прекрасного,  і в них це виходить. Правда, молодша Аня вже зараз говорить, що крім співу вона мріє стати стоматологом.  Вони дружні, вони – мої помічниці і розрадниці, вони – мої Надія, Віра і Любов.
- Що можна очікувати від «Колориту, «Фавориту»  та «Едему» в новорічні свята? 
 - У арсеналі Палацу культури  біля 50 відвідувачів, хто поцінувує  мистецтво співу, театру. Ми прийняли участь в постановці театралізованої концертної програми «З небесного раю ждемо Миколая» та «Новорічні подарунки в країні казок». Зокрема,  буде поставлено до 10-ти новорічних ранків (4, 6, 8, 10, 12, та 14-го січня - закривають новорічні свята ). У цих концертах приймають участь від 3-х років  і до …тат і мам учасників художньої самодіяльності.  Щиро запрошуємо  олександрійців відвідати наші програми. Повірте  - це буде свято дивовижних казок з улюбленими героями. Подаруйте дітям  новорічну казку!

 І.Мельник