Сьогодні олександрійці відзначають  71-річницю визволення Олександрії від німецько-фашистських загарбників. Довгим тяжким, смертоносним та трагічним  був шлях до визволення рідного міста. 18 грудня 1942 року було визволено перше українське село Попівня Міловського району Ворошиловоградської  області (нині Луганська) – майже рік чекали олександрійці поки радянська армія  визволить з-під німецького гніту рідну Олександрію. 

На  фото: зруйновані міський театр, вул.6-го Грудня та будинок в центрі міста.

 Понад 10 тис. олександрійців пішли на фронти ВВв, 5600-  відзначені нагородами. Восени 1943 року  частини  і з`єднання 5-ї гвардійської армії  2-го Українського фронту  розгорнули запеклі бої за Олександрію.  Після 10-ти денного наступу і обхідного маневру частини 13 гвардійської і 111-ї  стрілецьких дивізій, 6-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, 5-ї гвардійської армії і 8-го механізованого корпусу 6 грудня 1943 року  визволили м. Олександрія.
110-а гвардійська стрілецька дивізія полковника Огородова.

на фото: в`їзд до Олександрії  - вказівник.

111-а стрілецька дивізія полковника Бушина.
214-а Кременчуцька стрілецька дивізія полковника Жукова.
8-й механізований корпус генерал-майора Хасина.
116-а танкова бригада полковника Юревича.
91-а гаубична артилерійська бригада полковника Сонина.
11-а винищувальна протитанкова артилерійська бригада полковника Степащенка.
444-й винищувальний протитанковий артилерійський полк майора Затульського.
308-й гвардійський Кременчуцький мінометний полк полковника Гольдина.
14-а інженерно-саперна бригада полковника Коваленка.
294-а Полтавська авіаційна дивізія полковникаТараненка.

На фото: німецькі мотоциклісти центрі Олександрії.

На фото: м.Олександрія, ріг  вул. Шевченка та Першотравневої.

(алац  Під час цієї операції було знищено понад 2000 фашистів,  105 танків,  а також було захоплено багато зброї  та військового спорядження. Немеркнучою славою вкрили свої імена бронебійник Пивоваров, який знищив 7 кулеметних точок ворога,  мінометники лейтенанта Горянова відбили контратаку  і знищили понад 100 фашистів. Вийшовши в тил окупантів,танкова рота рішуче діяла в околицях Олександрії протягом восьми діб. У районі Вербової Лози, західніше Лозоватки, у вибалках Користівки вона дала десятки боїв. Танкісти роти Л.Баранникова знищили 3 танки, 58 гармат,  6 складів  з боєприпасами, розгромили військовий ешелон  з  1200 гітлерівцями. У цьому бою Л.Баранников загинув. Першими воїнами, що  увійшли до міста були солдати  взводу лейтенанта Петруніна з 34- го полку  13-ї гвардійської  стрілецької дивізії. Це вони захопили перші ворожі траншеї на східній околиці міста.  Тут офіцер був тяжко поранений. Командування взводом взяв на себе сержант З.Кириченко і завдання виконав успішно.. Мужньо билися кулеметники С.Гужель, І.Чечія, М.Черноусов та багато інших.  

У трьох братських  могилах ( в районі ПТО, центральна братська могила та могила по вул. 6- го Грудня,  – авт.)  Олександрії покояться  понад 700  бійців радянської армії, які полягли за звільнення міста.     

У сіні 1942 року у місті виникають перші підпільні групи. Організаторами  яких були: П.І.Марков,  Л.М.Сидоренко,  Я.К.Яковенко, Я.С.Шахунянц. Найбільш численною й впливовою була  група П.І.Маркова. Активну участь в її діяльності брали  комсомольці-старшикласники  школи №3 ( тепер №) М.Д.Олефіренко,  О.Шакало,  Ф.Шпак. О.Шкулов, Т.Комлик, М.Пащенко. Були заарештовані та закатовані В.Пащенко, Я.Шахунянц,  О.Шакало, П.Дегтяр та ін. 28 активних партизанів та учасників підпілля нагороджені  орденами і медалями.     

Сьогодні в Олександрії проживає останній  визволитель міста Лідія Марківна Томіліна,  яка з 16 річного віку в армії, пройшла у  складі 788-го полку 214-ї стрілецької дивізії пів-Європи, брала участь у визволенні  Кіровоградщини: від Куцеволівки( плацдарм на березі р. Дніпро,  до Дівочого Поля, де відбулися жорстокі  бої, а далі  Недогарки, Косівка, Олександрія, Знам`янка, Кіровоград). Визволяла Прагу. УВ травні 45-го їй виповнилося лише 20 років.

Свої вітання з нагоди 71-річниці визволення Олександрії та Олександрійщини від німецько-фашистських окупантів надіслав народний депутат України Анатолій Кузьменко, який зокрема наголосив про безсмертний подвиг учасників Великої Вітчизняної війни, котрі брали участь у визволенні рідної землі, хто смертю героя поліг у жорстоких боях проти фашистських загарбників:

"Схиляю голову перед пам`яттю загиблих і перед усіма хто визволяючи  місто і район, наближав день Перемоги !Нехай біля  могил героїв ніколи не в’януть квіти вдячних олександрійців.  Бажаю  усім жителям Олександрійщини добра і здоров`я, миру і  злагоди, плідної праці та вагомих здобутків задля процвітання Батьківщини". 

І.Мельник