Відходить в історію найтрагічніший за всю історію післявоєнного періоду  1941-1945 років  -2014-й рік. Його трагічність заключається в  тому, що відбулася зміна суспільно-політичної формації. фактично насильницьким шляхом, в якій головну роль знову зіграв народ – протистояння на Майдані – революція гідності. Стара влада відійшла.  Яке прекрасне слово,  але в ньому сотні смертей, мільйонна трагічність, поривання, нездійсненні мрії і сподівання. Зламалася епоха  українського буття.  Країна розділилася на два табори. Посмагованість, строкатість людей: з одного боку захід, з іншого – схід. Революції завжди завершуються громадянськими війнами. Це закономірно  - це закон історії через який пройшли десятки країн світу (Франція – тріумвірат, Баварська революція в Німеччині, іспанська, кубинська, афганська африканські…).  За кожною з них – смерть і горе, розруха і голод…

Сьогодні громадянська війна з усіма її сепаратистами, бойовиками, найманцями ( в 1918-му: банди,  отамани, директорії,  заколотники, опортуністи, меншовики та есери, кадети, універсали, - авт.). Щось  подібне – схоже відбувається і сьогодні на Сході України.  Сказати, що там всі вороги – це буде великою помилкою по відношенню до наших співвітчизників.  МИ свого часу і сьогодні не можемо сприйняти і  збагнути, що в рядах Махна і Григор`єва були заможні  селяни … і частина бідноти, яка чекала змін. Все повторилося сьогодні, як кажуть «точка в точку,  - «всесоюзна  кочегарка» - Донбас, її  трудове населення стала боронити свої завоювання, що давалися  десятиліттями: достаток і впевненість у завтрашньому дні (квартири, дачі, авто – по статистиці в рази переважали рівень життя іншого населення країни, - авт.).  Відповідно, маючи вчора все, а сьогодні – нічого, вони революцію гідності не сприйняли, і в цьому великої таємниці не існує. На Донбасі був побудований  олігархічний  капітал з міцними найманцями, що мали високу платню. Вони жили значно  краще  всіх територій України. Вони  мають помешкання в Києві, і Криму, на Закарпатті  і  в Одесі.  А що ми – нічого.  Нас підняли – ми пішли. Відбулися  зміни. Чекаємо їх наслідків. Чекати доведеться довго – історичний  процес він концентричний.  Не може все змінитися як ми того хочемо швидко. Буде боляче, буде кров і смерть, буде нестерпність буття, будуть  злами і падіння, та віриться, що наш народ  ще терпеливий – ніколи  не втрачає надії на щасливе завтра.

Попри все, сьогодні відомо, як ми будемо жити  в наступному 2015-му.  З війною,  з реформою армії, з її  модернізацією (не подобається мені це слово, скільки пеньок не наряджати, а він як був пеньок, так ним і залишається, краще побудовою нової  сучасної мобільної та боєздатної армії, – авт.), з недосконалим  бюджетом( визнання самого прем’єра).  Хто поїхав під стіни ВРУ – відстояли свої пільги (афганці, чорнобильці), а хто чекав «манни небесної» - той їх втратив (медицина, культура, освіта - завжди робила крок вперед, а три назад).

Звісно, що дрібні підприємці – найбільш масова трудова родина, котрі в разі неотримання податкових пільг, можуть піти і на третій Майдан.  Тому вони відвоювали собі, гадаю, завтра яке в них було відібрано кілька років тому ( через непосильність сплати пенсійного внеску та ряду інших податків, що привели до масового  скорочення числа підприємців). Підніметься  малий бізнес – підніметься Україна, бо великий бізнес вже має свою  непохитну нішу, якій сьогодні заважає  вдосконалюватися та розвиватися  неоголошена  війна на Донбасі.

Важке життя нам обіцяє влада в 15-му році, бо в разі відмови МВФ фінансувати нашу економіку, яка знаходиться на межі краху (енергетична  криза, втрата ринків збуту, чого гріха таїти – торгівля з Росією впала  майже критичної межі, а це означає, що  Україна втратила третину виторгу, - авт.). Світова спільнота, як бачимо, зараз далі слів не пішла на шляху відкриття торгівельних каналів  для нашого товару. Там вимоги інші – говорять сьогодні а, ще вчора – обіцяли захмарні обіцянки сприяння  просування нашого краму в Європу і далі... Та й, що ми сьогодні можемо їм запропонувати – без «всесоюзної кочегарки».  Кредити – завтра єдиний порятунок  від подальшого  сповзання  вниз. Ми віримо в краще завтра, бо іншої віри  немає. Самим треба  засукувати рукава і  працювати. Будуть  нові робочі місця, буде зайнятість населення – буде жити Україна.

 А сьогодні ми маємо 10  неочікуваних подій, що потрясли Україну в 2014 році (які в подальшому, не дай боже, щоб коли-небудь повторилися, - авт.).                                

1.Неоголошена війна на Донбасі  є найголовнішим негативом для нинішньої влади. Тисячі загиблих, зруйновано соціально-економічну інфраструктуру Донбасу – «всесоюзної кочегарки» країни.    
2. Анексія Криму  Росією. Те, що відбулося в Криму – потакання і неспроможність відстояти цілісність України.   
3. Революція гідності -  зміна суспільно-політичного ладу в країні – радикально-патріотичний напрям, що став одноосібним лідером на політичному олімпі.    
4. Позачергові президентські вибори – обрання нового Президента України Петра Порошенка -  розпочато формування нової суспільно-політична доктрини.
5. Позачергові вибори народних депутатів – виконана вимога Майдану.
6. Підписання документів щодо входження України до ЄС – перший крок, який ЄС  дозволив зробити Україні на шляху до Євросоюзу (за кращих  часів, ввійти в ЄС  – це може статися за 15-20  наступних років не раніше, - авт.).
7. Прийняття відповідного документу стосовно виходу України з позаблокового стану з майбутнім входженням в НАТО.  І тут може бути довготривалий час, бо  країну, яка знаходиться  в стані війни, згідно статуту  НАТО – не приймають.    
8. Катастрофічне  падіння гривні, що привело до зубожіння населення, підвищення вартості газу, урізанням пільг ...
9. Енергетична криза – відключення від електроосвітлення.     
10. Прийняття недосконалого бюджету – 2015, що стане  великим випробуванням на шляху виживання українського народу через низку зменшення витрат на соціальні програми.

 І.Мельник