22.01.2025
07:52
Меню сайта |
Наш опрос |
Статистика |
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0 |
Форма входа |
Поиск |
Реклама |
21:05 Зустріч через 30 років | |
Життя, роки летять невпинно та напрочуд швидко. Ще вчора дитячий садок, перший клас, випускний, вступ, навчання у ВУЗі, перша зарплатня, весілля, діти.., аж гульк, а вже за плечима 30 років трудового стажу. 30 років прожитого життя. У кожного періоду свої друзі, свої товариші, але найбільш пам’ятними, незабутніми, можливо, й доленосними, були є і будуть студентські роки, які визначили та окреслили перший самостійний крок у незвідане життя, яке довелося пройти.Студент – магічне слово, яке повертає кожного, хто ним був, у юність, красу, перше осмислене кохання і розчарування, радість і веселощі. Безтурботні роки становлення особистості , здобутку професії і місця проживання… Що то було за життя студентське! Незбагненно насичене різними подіями і новинами, здобутком життєвого досвіду, першими самостійними кроками і помилками, розчаруванням… Це все і є складовою нашого прожитого життя. Кіровоградський державний педагогічний інститут (університет) ім. О.С.Пушкіна( нині ім. В.Винниченка) випуск педагогічного факультету 1980/1984 років. Молоді, красиві дівчата і кілька хлопців. Це вже пізніше стало престижним бути вчителем початкових класів саме чоловіком. А тоді на увесь факультет нас було не більше 15 чоловік серед 500 студенток-дівчат. Життя вирувало! Один на групу, 4- на потік( курс)… Дружні, ввічливі, готові на допомогу один одному. Не встигли оглянутись, як і випускний. Хто встиг завестися родиною…, й дітьми. Завершились 4 роки безхмарного, чистого і світлого, навчального періоду в житті юних. Прийшов час прощань… Домовлялись, що кожні 10 років будемо зустрічатись… Перш а зустріч відбулася через 10, друга – через 20, третя через – 25, а сьогодні ( це було 5- го липня) четверта – через 30 років після закінчення навчання в інституті. Неначе й не було цих років. Наче ще вчора нам було по 21-му, 30, 40 років, а сьогодні вже за 50! Сивини в скронях, морщинки…, а очі горять молодістю, незабутніми спогадами неповторного студентського життя… Діти, онуки, досягнення і втрати, радість і печаль – все поряд, все з нами по життю крокує. Прийшли ті, хто цінував і продовжує цінувати студентську вірну дружбу, хто жив завтрашнім днем, хто прагнув здобути повагу і визнання. З Києва і Дніпропетровська, Олександрії і Кіровограда, Долинської і Димитрового приїхали однокурсники -педфаківці з групи № 42. Ось вони мої дівчатка В.Селівестренко – Олександрія, Люда Шаповалова –Димитрове, Іван Мельник і Таня Вільченко – Петрівський район, Валя Колісніченко і Лариса Шевченко – Маловиськівський район, Лена Бур`яненко – Компаніївка, Аня Коваленко –Кіровоград, Тамара Українець – Хмельниччина, Лена Нечипоренко – Знам`янка, Алла Петрикович – Долинська. Не всі змогли приїхати: хто на Львівщині, хто на Віниччині, хто в Росії, хто в Німеччині та Чехії. Згадали викладачів, які дали ґрунтовні знання, досвід, сотні порад і настанов… Курйози, веселі історії зі студентського життя були темою довгої розмови, що почалася з обіду і завершилася під ранок другого дня… Сміх, радощі, що то за диво пам`ять, підсилена фотографіями далеких минулих років… Згадали всіх і живих і тих, кого вже немає... Прийшов час прощання. Зустрінемось на 35-річчя! Будьте здорові і щасливі! І.Мельник
| |
|
Всего комментариев: 1 | ||
| ||