Цей лист-подяка від мешканки вул. Культурна, 105  В.І.Бабіч, яка проживає в своєму будинку понад 50 років:

- Власноруч разом з мамою будували будинок... Пройшло життя. Свого часу, коло будинку були висаджені дві тополі. Вони виросли і почали приносити негаразди. Вітер – гілки падають на покрівлю і руйнують. Поряд високовольтна лінія електропередач. Ще в радянські часи звернулася, щоб спиляли, але то були інші часи – категорично відмовили, ще й пригрозили, що за самовільне спиляння буде покарання. Так у щоденному страху і жила. Ні сну, ні спокою, ні  в день, ні вночі… Хочеш того чи ні, а думки не дають спокою: коли ж зваляться величезні дерева на будинок і зруйнують вщент, - розповідає в листі Віра Іванівна. - Зверталася протягом останніх років до УЖКГ. Виїздили, обіцяли спиляти, поставили в чергу, потім відмовили, мовляв немає такої висоти вишки… Енергетики приїжджали, але і ті відмовили, бо в них також відсутня відповідна вишка… У мої за 70 років, зважте чи можливо спокійно жити на «вулкані», що поряд!? Звернулася до А.О.Коломійцева, голови РДА. Пройшло кілька днів, як приїхала техніка з майстрами і за кілька годин були спиляні обидві тополі, що не давали мені спокою. До всього цього ще й дрова залишили. Буде на кілька зим чим обігріватися. Я безмежно вдячна за турботу керівнику району. Таким молодим керівникам треба торувати шлях вперед -  до нових висот. З такими посадовцями можна багато чого хорошого зробити, аби наше життя стало кращим. Нехай Бог дарує успіх А.О.Коломійцеву у його подальшій праці на благо людей.

І.Мельник