Такими словами  дякувала  40-річний інвалід з Черкащини Альона Мойсюк за надану допомогу волонтерам з Данії та С.Кульзі, які надали їй допомогу.

-Після  тяжкого захворювання, коли перенесла операцію, лікар сказав, що я ніколи більше  не буду ходити. Я цьому не повірила… і  сьогодні можу на двох костилях пересуватися.  Чоловік – інвалід з дитинства. Зрозуміло, що дещо з пересувних  засобів у нас є, але вони застарілі, часто виходять зі строю… Якось ми почули, що в Олександрії діє центр по наданню допомоги учасникам АТО та інвалідам. Дізналися  телефон його керівника. Ним виявився С.М.Кульга член ООН ( входить ЮНЕСКО, при якій діє центр по наданню допомоги, - авт.).  Вчора відбулася розмова. Сьогодні ми тут, здолавши 150 км ( Городищенський район, с.Орловець). Гостинність, людяність і  милосердя  Сергія Михайловича та  його помічників  заслуговують щирої подяки за переймання нагальних потреб нужденних людей.  Ми відчули  таку  атмосферу уваги і турботи, коли без сліз словами не передати, коли твоє серце наповнене вірою, надією, думкою, що з такими людьми інваліди будуть жити краще.  Коляска, трьох-колісний велосипед, а для чоловіка  інвалідний скутер... Ми про це лише мріяли, але наша мрія сьогодні здійснилася завдяки волонтерам з Олександрії, які разом з датчанами займаються нагальною справою: допомагають не лише нашій армії боронити країну  на Сході, а й полегшувати життя обездоленим та інвалідам. Крім надання нам допомоги, центр  надав допомогу одягом ще кільком сім`ям села, в яких виховуються діти-інваліди дитинства.  Безперечно, що подібні центри повинні стати  прикладом для гарного наслідування іншими областями країни.
 

І.Мельник