Фінансові труднощі сьогодення так чи інакше завдають багато  проблем у нашому повсякденному житті. Їх відсутність вимагає прийняття інколи непопулярних рішень, щоб неможливе стало можливим. Сьогодні мова буде вестися про молочний та ковбасний павільйони комунального підприємства «Центральний ринок». Здається, що  приватна торгівля – це прибутковий бізнес, як це скрізь у світі.  Але, насправді, це не завжди так. Будівля, що  використовується під вище названі павільйони, з початку їх забудови жодного разу капітально не ремонтувалася… Обдерті стіни, покрівля практично скрізь протікає,  застарілі прилавки, - все це пригнічує покупців та і самих торговельників.

- Проблема будівлі, що використовується під  молочний та ковбасний павільйон  виникла не  вчора і  не сьогодні. Вже кілька років поспіль адміністрація ринку намагалася капітально відремонтувати спочатку покрівлю, що найбільше загрожує сьогоднішній експлуатації приміщення - є загрозливою в разі подальшої експлуатації. Були  неодноразові намагання взяти банківські  кредити, але через їх кабальність – великі процентні ставки та інші умови,  ми відмовилися від такої думки. А сьогодні й поготів  банки взагалі вже не надають  кредити, - почав  свою розповідь директор ринку Ю.В.Нос. – Будівля руйнується перш за все через протікання покрівлі. Латанням проблему не вирішити. З 50- х років приміщення  капітально не ремонтувалося.
- Юрію Володимировичу, який вихід з  критичної даної ситуації?  
- Адміністрацією  ринку економічно розраховано фінансові витрати на капітальний ремонт  даного приміщення з розробленою картою-схемою збільшення торгових місць з 20 існуючих до 50 робочих місць. Ми просили і просимо в міської влади, в депутатського корпусу, якщо буде їх воля і бажання, зробити молочний та ковбасний павільйон  прибутковим та сучасним, рішенням  міської ради виділити поворотну фінансову допомогу на його капітальний ремонт.
- Скільки потрібно коштів, щоб  в результаті  виконати намічене?
- Якщо минулого року вартість одних матеріалів за нашими підрахунками складала  суму в 670 тис. грн., то на даний час вона зросла до 1 млн. 100 тис. грн., я вже не кажу  за виконання робіт.  А це треба робити, щоб було по-людськи, щоб і торговельникам і відвідувачам павільйону було комфортно, зручно і  сучасно. У цьому питанні ми вже розпочали роботи: перевели прибиральниць в капітально відремонтоване минулого року приміщення з нормальними побутовими умовами, відмовилися від газового опалення, перевівши приміщення під тверде паливо. 
-Більш конкретно, що в разі  виділення коштів депутатами  олександрійці отримають після  капітального ремонту?  
- Це залишиться в комунальній власності міста. Це буде сучасний європейського зразка фреш – маркет (великий торгівельний павільйон зі зручними прилавками, морозильними вітринами (камерами) з продажу ковбас, сиру, молочних продуктів та овочів (не рідко в зимовий період можна придбати вже підмерзлу картоплю, яблука, моркву, що продається з-під ковдри, - авт.). Це буде доступно, гарно, з дотриманням  усіх санітарних вимог.  Для цього буде розширено площі за рахунок демонтажу вагової та за рахунок кімнати, що використовувалася раніше прибиральницями. Модернізація даного приміщення під сучасні умови торгівлі – це те, заради чого ми намагаємося заплановане втілити в життя.
- А в разі не виділення поворотних коштів з міської казни?    
- Одним із найпростіших виходів, щоб якось утримувати його – підняти орендну плату за роботу в даному павільйоні, яка роками є незмінною.  Уже ніде не існує плата 1 грн. за одне торгівельне місце (зі світлом, теплом, водою…).  Для яскравого прикладу плати за оренду , поряд стихійний ринок на території автовокзалу, де з землі ведеться торгівля молочними продуктами, де немає жодних  санітарно-гігієнічно побутових умов, а плата в рази більша, ніж на нашому ринку. Інший шлях, більш радикальний - виставити на аукціон і продати інвестору, який приведе в належний стан дане приміщення. На сьогоднішній день  залишкова  балансова вартість будівлі  складає 1,5 млн. грн. У разі продажу  місто отримає біля двох мільйонів гривень, що підуть на соціальні  потреби міста, та в подальшому ( за рахунок інвестора) відновлення роботи даного павільйону, як того вимагає сучасна торгівля. Ми всі рухаємося в напрямку Європи, це принагідно і потрібно робити. Держава задекларувала про перехід державного та комунального майна в приватні руки, чому ми не можемо це робити? Адже приватник вкладе кошти, буде сам регулювати взаємовідносини з орендарями.  Інших шляхів порятунку павільйону просто не існує. Не можемо ми за рахунок м`ясного павільйону та інших площ утримувати збиткові площі.  

І.Мельник