Ось у чому була проблема того, що депутати більшості, зареєструвавшись у сесійній залі, потім її залишили. На їх думку третя сесія не була закрита, тому питання третьої сесії повинні були розглядатися 12 січня, а не внесена міським головою четверта сесія міської ради. Наш місцевий парламент нагадує героїв байки Крилова  «Лебідь, щука й рак».  З одного боку – міський голова зі своєю командою, а з іншого – більшість новообраних депутатів, які вимагають рахуватися з більшістю при формуванні виконавчих органів міської ради. Адже не секрет, що взявши політичну відповідальність за життєдіяльність міста (бо за це віддали свої голоси виборці), треба мати ще й реальну владу. Бути дорадчим органом при міському голові депутати категорично не погоджуються – це їх правова позиція більшості. Це зрозуміло. І в цьому сьогодні реалії життя. Нова влада, нові люди прийшли. Хоче цього влада чи ні – треба  приймати зміни, що відбулися в суспільстві за останні кілька років. Перемогла більшість – домовляйтесь. Треба признавати поразку. Важко, але заради виборців, а там час покаже... Як мені сказав колись, нині вже покійний, спікер ВРУ І.С.Плющ: «Не треба придумувати слово, яке не почув, промовчи, витримай паузу і тебе люди зрозуміють».       

Прозвучали в залі виступи депутатів від більшості  М.Смакули та С.Гриценка про те, що саме третя сесія (одним із питань було: обрання нового складу виконкому та заступників) сьогодні повинна працювати. Чекали яку сесію оголосить міський голова. Він оголосив про відкриття позачергової четвертої. Депутати залишили залу.  Залишилась меншість ( 8- від «ОБ» та 3 - «Сила людей»,  міський голова і секретар ради). Більшості немає – сесія не правомочна. Мер закрив сесію. Депутати розійшлися зі своїми думками і подальшими пропозиціями…Чи зуміє секретар ради об`єднати "лебідя, щуку й рака"?

 Чим все це закінчиться? Закінчитися повинно, якщо не «війною» - протистоянням, якому, на превеликий жаль, навчає парламент;  можливо, судами, а краще було б якби перемир`ям закінчилося заради городян. Заради того, що всі ми хочемо  покращення нашого добробуту, роботи, достойної зарплатні, соціальних гарантій і поменше політики. Наша ВРУ такі уроки демократії  і парламентаризму демонструє, що нам вистачає хіба, що сьогодні  не «з`їхати з глузду»... Вірю, що здоровий глузд переможе, що є ті точки, які можуть з`єднатися в потрібному місці і часі, коли це так сьогодні вкрай важливо для Олександрії. Чвари, обвинувачення один одного в гріхах... Суд поставить усім свій вердикт. А Божий суд найсправедливіший – від нього ще ніхто не втік…

І вибори нам не потрібні, бо люди можуть зробити неочікуваний свій вибір, щоб не було тріумфу і трагедії. Зараз повинен бути розум і свідомість поступків - заради людей.   

І.Мельник