Зустрівшись та познайомившись з 31- річною ( а на вигляд можна дати не більше 17-19 років, - авт.) Оленою Додатко, скульптором, не міг повірити, спілкуючись в подальшому, що в такому віці і вже скульптур, і вже визнання не лише в  Україні, а й за кордоном… Думав, що побачу  вже статечну  особу за…, бо про вік мені не було сказано жодного слова. Емансипація…  Народилася і виросла Олена в Олександрії в звичайній родині: батько – токар, мама – системний програміст… Закінчила ЗОШ №9 та художню школу. Далі – Дніпропетровський театрально - художній коледж за спеціальністю  скульптор - художник. В подальшому за плечима  «вічного студента», так вона себе називає, Львівська та Київська художні академії…Вона увірвалася в світ скульптури України, як вже визнаний  скульптор, якому в майбутньому світить велике визнання... 

- Не дивлячись на кваліфікацію, постійної роботи не маю - «вільний художник», працюю на замовлення. Спершу займалася настінним розписом,  освоїла техніку пастельного розпису, але душа прагнула більшого –  проявитися в скульптурі. Люблю працювати з каменем ( граніт, мармур, вапняк, пісковик) та займатися керамікою.  Коли бачиш свій задум у скульптурі, а коли люди оцінюють , розумієш, що ти на правильному шляху.  Пам’ятаю свою першу роботу, коли не вдалося її завершити – студенти її знищили, бо місця не було в студентській майстерні. Зберігся лише фотознімок… Це була одна з перших моїх робіт присвячена афганській темі…
- Уявляю скульптора з молотком  і зубилом,  міцної  статури і  фізичної сили, велика майстерня…   
- Сьогодні на допомогу молотку і зубилу, в руках скульптора «болгарка», перфоратор, бормашина, шпунти, скарпелі ( маленькі зубильця для обробки форм) та інші інструменти. А щодо майстерні, то це поки що мрія. Винаймаю, коли є замовлення. Приходиться їздити до Києва…
-Хто є головними героями Ваших робіт?
- Моє захоплення здебільшого стосується природи – передати біономічні форми різних рослин та тварину кераміці, а в камені та дереві,звичайно, що більше людина. Починала саме з кераміки. Равлики, гусениці, різні комахи. Все, що помічала в житті – відтворювала в глині, далі запікала і поливала спеціальною оливою ( фарбами). Знову запікання. І робота вже має глазур.  Ці роботи виконані в Києві. Знову ж таки  орендую майстерню в  гончара, бо чого вартує одна піч…
- Чашки, фужер мають вигляд, що повертає в позаминулий вік. Як можна добитися такої техніки?   
- Насправді, це робиться дуже легко. Ось цей фужер виліпила  вручну – «ковбаскою» за один день. Далі підбір фарб, розпис, запікання, покриття оливою – доведення до блиску. Це були мої перші роботи. На даний   час монументальна скульптура мені більше до вподоби, бо в ні можна відтворити всю велич образу.
- Перші успіхи не «закрутили»  голову?
- У Всеукраїнській виставці скульптур (трієнале) приймаю участь з 2014 року.  На подібну виставку щорічно відбирається всього одна робота скільки ти не надіслав. Тому говорити про успіхи ще зарано.  Моя робота в  граніті «Обережно гранат» з 5- ти була обрана для виставки. Більше  часу приходиться на Польщу ( м.Гданськ), там вперше прийняла участь у першому студентському симпозіуму на виставці скульптурного живопису. Представляла  свою роботу в Литві на 31-му медальєрному симпозіуму.
- Крім визнання, що дає така участь  у подібних заходах?  
- Щоб бути затребуваним, приходиться здебільшого приймати участь у таких виставках, але є ще й платні симпозіуми, за які отримуєш певні кошти. Що це таке? Отримуємо замовлення від бюджету міста на виготовлення якоїсь скульптури. Працюємо 2-3 тижні. Це практика. Наприклад, в Іспанії  робила настінний розпис на замовлення однієї із фірм.  В Англію подарувала одну із своїх робіт. Займаюся позолотою, ліпниною, цвинтарем…  Приходиться таким чином практикуватися, щоб не «затупилося зубило».  Була учасницею конкурсу меморіалу «Небесній сотні» в Тернополі. Пройшла до другого етапу, але перемогу здобула місцева композиція, хоча в першому турі вона відсіялася… Дивно!
- Олено, монументальні скульптури надзвичайно  важка робота...  
- У Вінницькій області, в с.Русове  встановлена  моя робота «Русалка» заввишки 2, 7 м.  Мої роботи є  в м. Миколаїв Львівської області, в Дніпрі, в Черкасах.
- Який скульптурний задум тобі хотілося б втілити, як молодому митцю? 

-Мрію створити скульптуру хорового співу – великий хор – багато людей. Щоб ця скульптура була інтерактивною – пересувати її з місця на місце, щоб побільше могло людей її побачити. Задумки приходять спонтанно. Щось побачиш з природного середовища, щось сама собі уявляєш, а потім переношу на камінь, бронзу,  чи розпис, чи на кераміку. Мені подобається моя професія. Бо в цьому я знайшла себе, своє покликання,  можу  виразити своє бачення світу, своє відношення до нього, своє розуміння його. Пишу маслом, акварелями, зайнялася витинанкою з паперу. Стиль витримую здебільшого українського спрямування.  Скульптура – це моє життя.

У соціальних мережах можна віднайти  всі наявні роботи О.Додатко, їх багато - понад 100, що вражають своєю неординарністю, сміливістю, авангардизмом, великою майстерністю, сучасністю і викликом  суспільству. 

І.Мельник