Саме серед цих трьох кандидатів і ведеться найбільша боротьба на посаду очільника України. По своїй природі кандидати вихідці з великого бізнесу. Мають багато спільного: вік, розум, освіту, успіхи в фінансових сферах, повагу серед людей і недовіру, політичне визнання. Їх об’єднує спільна мета –  входження країни до ЄС, підвищення рівня добробуту людей, захист мало імущих верств населення, створення нових робочих місць, нещадна боротьба з корупцією, свавіллям суддів, міліції та фіскальних органів. Змінити систему влади, адміністрування, вплив центральних органів на місцеві органи самоврядування і таке інше.

На моє власне переконання певні процеси вже відбуваються на користь  Юлі Володимирівні – її в.о.Президента України - О.Турчинов,  керівник уряду - А.Яценюк, силові органи, губернатори,   голови обласних рад, прокурори, начальники управлінь міліції, призначені голови райдержадміністрацій – це не що інше, як адміністративна реформа вже  майже закінчений процес адмінструваання, що здійснила нова влада. Тому, спекулювати на тезі, що треба змінити систему влади, викорінити минулу, піар-технологам Ю.Тимошенко не до лиця, бо її команда сьогодні має 100%  влади в державі.  На її бік прийшли одні з найуспішніших бізнесменів України. А.Яценюк скоротив видатки на утримання  всіх органів влади, відбувається їх  кількісне скорочення, введено ліміт коштів на витрати – економія на всьому. Якщо такі кроки вже здійснено, чому тоді залишаються незадоволеними люди, зокрема ті, хто залишається на майдані?  Втрачено Крим,  ціни  на ліки виросли вдвічі, бензин – майже на 60%, курс іноземних валют добіг свого рекордного за всі часи існування країни курсу. Люди стали гірше жити, ніж кілька місяців тому. Зрозуміло, що це перехідний період, але влада тоді чогось вартує, коли вона вміє не лише захищатись, а й працювати ефективно. Здається, що на всіх ланках вже люди Ю.Тимошенко, що ще потрібно – працюйте. Не всі призначені чиновники на посади відповідають вимогам. Якщо на перше місце ставиться не фаховість, а вірність партії, участь у майдані, то довго ми ще будемо вибиратися з багнюки економічної стагнації. Не цього хотіли прості українці, які дали владу іншим. Для народу України головне: мир, праця, соціальний захист, законінсть і підзвітінсть влади та благополуччя родин. Наш народ ніколи не був розбещений пільгами, дорогими авто і будинками з  5 поверхів, він не знає світу, бо  весь час існування незалежної України  заробляв  на життя. Боротьба за робоче місце: скоротять чи не скоротять, закриють  чи не закриють завод, фабрику... На  цьому тлі Олександрія  виродилася,  як  промислове місто. Знищені всі  бюджетоутворюючі галузі: вугільна, машинобудівна, будівельна, електротехнічна, переробна, легка. Місто –  великий базар, який  якось утримує ще частину  її мешканців. Інша – на заробітках в Росії, Іспанії,  Італії, Португалії...

Тому олександрійці віддадуть свою перевагу тим реальним  кандидатам, котрі запропонують місту конкретну програму відродження однієї із галузь виробництва, що стане для міста новим ринком праці і бюджетоутворюючим джерелом збагачення міської казни. У цій трійці вагомими будуть дві особистості, яким люди довірять  свої голоси: Петро Порошенко і  Сергій Тігіпко. Чому? Вони  мали найменший вплив на економічну і соціальну політику в державі. Вони не займали перші посади в державі. Були членами Урядів різних політсил, але зрозумівши, що з цими командами змінити життя на краще не вдасться – залишали свої посади. У цьому їх великий плюс - менше «замазані» економічно безсилою реформаторською  владою. Ці політики спершу відбулися, як успішні підприємці, котрі створили свій бізнес не за рахунок державних індульгенцій. Вони його створили за рахунок власного розуму, відчуттю економічного  ринку,  добре підібраній команді однодумців-менеджерів. Вони мають свою аудиторію – найманих працівників. І повірте, що те, чим вони володіють – там нормальні зарплатні, соціальний захист і перспектива є.  За весь час  я не чув, щоб П.Порошенко або С.Тігіпко  закрили підприємство. Їх підприємства успішно працюють і в  інших країнах. І це нормально.

Вони за дострокові парламентські вибори вже цього року, на противагу іншим, котрі оминають це питання, бо більшість з них втратить свої мандати. Кандидати добре розуміють  важливість тісних економічних стосунків з Росією, не дивлячись на сьогоднішні розбіжності в політичних стосунках. Вони відстоюють золоте правило еконіміки: не ворогувати, тісно співпрацювати з Росією на взаємовигідних умовах. Політики за соборність України, та за повернення Криму.  

 Якщо більш конкретніше говорити  про лідера передвиборчих президентських перегонів, то  ним сьогодні є Петро Олексійович Порошенко, який  набирає найбільший процент  майбутніх голосів. Він високоосвічена людина, знавець успішності розвитку бізнесу, людина-європеєць;  знає чого хочуть прості люди. Він не буде шукати винних у всіх здійснених і нездійснених гріхах. Він, в разі обрання Президентом  України, перш за все  сформує команду професіоналів: менеджерів-економістів, залучить іноземних фахівців, дасть можливість реалізувати себе молодим спеціалістам. Він почне з економічних перетворень у держав: будуть визначені найбільш пріоритетні галузі, які «годують» державу. Він не буде займатися політичним піаром, бо для Президента такої країни, як наша, потрібен пахар – Президент.

З іншого боку його візаві Сергій Леонідович Тігіпко, був одним із зачинателів -  реформаторів попередньої влади, але через двоякість стандартів, відійшов від влади, зрозумівши, що попередян влада не спроможна йти шляхом прогресу і європейської інтеграції. Як доказ вірності пенсійної рефррми - нова влада прийняла пенсійну реформу С.Тігіпка, хоча були  заяви, що вона  буде відмінена. Ні не відмінять, бо це одна з головних передумов входження нашої країни до європейського союзу. Він за децентралізацію влади та імпічмент Президента. Економіст-практик,  вдалий фінансист, знавець економіки світу, знається, що треба робити в першу чергу, щоб запрацював сектор економіки – локомотив, який тягне державу вперед. Для цього треба, з його точки зору, слід терміново переорієнтуватись на ті галузі, котрі в короткий термін можуть дати потрібний дохід  у бюджет країни. Реально наповнити його коштами – це відтворення соціальної сфери від маленького села до великого індустріального міста. Якщо село може заробити кошти, то не треба заважати цьому, якщо місто заробляє, але левовому частину віддає в центр – слід залишати більшу частину місту, щоб ремонтувались дороги, успішно діяла житлово-комунальна сфера, щоб народ мав карщий добробут. Сергій Тігіпко знає як вести економіку народного господарства України, і що треба вже завтра робити. Його шлях входження в велику політику і вплив на економіку  успішно відбувається на протязі 20 років. Він один із політиків,  який говорить про наведення ладу в країні, бо сьогодні  - це імітація порядку. Він за єдину  унітарну державу.    

Гадаю, що попри всі  намагання інших кандидатів, що відчувають свій програш -  розпочнуть  обливати брудом, якимись компроматами, плітками, несусвітними сенсаціями - не пристане до цих сильних тілом, духом, розумом і витримкою  кандидатів. Вони вийдуть у другий тур  президентської  гонки. Це при всій повазі до всіх інших кандидатів, які також достойні бути обраними.  Вірю і надіюсь, що народ у нас дуже розумний, кмітливий,  досвідчений, вимогливий  до своїх лідерів, який здатний обрати собі вкотре, вже не помилившись, керівника країни, який поведе державу і народ до кращого життя.   

Головне – не заважати, не створювати жодних перепон. Дайте народу розібратися і виказати своє відношення до всіх кандидатів. Ми оберемо собі нови шлях до нового життя, яке нам пропонують європейські політики.

Іван Мельник