Сьогодні, 28 травня 2015 р. в районній бібліотеці ім. Д.Чижевського відбулася презентація книги «А.Кохан, лікар, краєзнавець, журналіст». До збірки ввійшли  книги, поезія, статті та біографічні матеріали . Упорядником даного видання на 700 з гаком сторінок став місцевий журналіст, краєзнавець В.Голобородько.  Відразу після смерті почесного громадянина м. Олександрія А.І.Кохана, він дав обіцянку рідним систематизувати та  видати  архів Анатолія Ілліча окремою збіркою.

Дружина Р.С.Кохан  подякувала всіх, хто приклав свої зусилля, щоб книга стала доступною широкому загалу людей. 46 примірників  книги – це перший крок у напрямку шкіл, бібліотек, за яким буде і наступний…    

  На презентацію прийшли колишні друзі, колеги, товариші, журналісти – олександрійці, котрі знали і пам`ятають світлий образ неординарної людини, яка все своє довге життя лікувала дітей, писала статті, займалася краєзнавчою-дослідницькою справою, вела активне  суспільне життя на теренах Олександрійщини, і не тільки.

Від імені районної влади, бо все своє трудове життя подружжя  Анатолій і Роза Кохани  віддали служінню здоров`я мешканців Олександрійського району, виступив  заступник голови райради Б.Коруп. Він відзначив  велику професійність А.І.Кохана, як лікаря  з великої літери, як  знаного спеціаліста в області  просвітницько – краєзнавчої  роботи, який відкрив забуті сторінки  з життя видатних людей та  історії Олександрійщини та висловив надію на довге життя мудростей Анатолія Кохана.

 В.Голобородько, редактор  "Городского курьера" у свою чергу  виказав думку, що все, що вдалося зібрати, розібратися з архівом – це лише частина великого надбання, яке ще треба досліджувати, вивчати, систематизувати, опрацювати та видавати в подальшому. 

- І чим більше я працюю над творами, записами та дослідженнями А.І.Кохана, тим більше  він для мене відкривається,як людина неперевершеного таланту  лікаря,  краєзнавця, журналіста,  публіциста, поета  і тонкого сатирика, - відмітив архіваріус  праць А.Кохана.

Т. Аноко, член НСЖУ, котра добре знала  поетичну спадщину А.Кохана, відзначила:

- Це була людина великого таланту поета, сатирика, тонкого лірика, хоча він себе таким не рахував. Але його короткі вірші на чотири рядки були такими  сильними, вдумливими, несли скільки інформації, що часом не вірилося, що це наш А.І.Кохан пише. Його думки були виважені, лаконічні та логічні,  наскільки сконцентровані в кількох словах, що здавалося, що ти прочитав велику за розмірами поезію… Він залишив по собі велику спадщину праць, що будуть слугувати усім, хто вміє цінувати справжнє слово поета.

 В.Колєсніков, колишній журналіст газети «Вільне Слово», давній друг А.І.Кохана згадав молоді роки їх спільної праці на стежках  місцевої журналістики.

 - Це був 1963 рік, коли ми познайомилися з Анатолієм. Вже тоді ми зрозуміли, що наші стежки будуть переплітатися. Це він мені тоді  порадив вивчитись на журналіста. Він був порядною, чесною і надійним другом. Він любив життя, наша полеміка – дискусії були різного характеру. Не завжди  ми погоджувались у своїх думках і поглядах, але він умів так вести дискусію, щоб не було «нервани».  Полюбляв анекдоти. Сам їх придумував, і вони були в тему сьогодення. Він тонко  відмічав і вбачав життя, його проблеми, радості  і негаразди.  Для мене він був, є  і буде вірним другом - порадником, великою людиною – творцем  особливого літературного слова, котре підвладно лише його стилю.

 Автор  цих рядків мав нагоду на протязі  20 років тісно, по-дружньому спілкуватися, співпрацювати, коли вік не відігравав великої різниці. Більшість публікацій, віршів, краєзнавчих знахідок, підготовка, набір, дизайн, фотографії та  верстка кількох  книг ("Євреї Олександрії", "Штрихи до портрета В.Сухомлинського", "Театральна Олександрія") дійшли до читача  та стали першими примірниками  книг в редакції газети "Олександрійські відомості", редактором якої на той час я був.

 - Анатолій Ілліч  мав талант великого слова, влучної думки, мудрості  філософа та публіциста.  Начитаність, великий словниковий запас, літературний дар письма, виклад думок стислий, точність в судженнях, в коротких реченнях, що давали читачу вичерпну та важливу пізнавальну інформацію. Він умів писати так, щоб ним зачитувались, він умів віднайти таку сторінку в історії рідного краю, що ставала відкриттям, новизною. Він бачив, відчував, аналізував, досліджував те, що інший би цього і не помітив… Він жив   улюбленою професією лікаря-педіатра, історією, краєзнавством, журналістикою, що давало йому велику любов і повагу до рідних. Це все живило- давало наснагу  А.І.Кохану до нових відкриттів, знахідок. Толерантність думок, а коли  й треба  було вживав і красне  слівце, що одним словом  могло охарактеризувати того чи іншого політика чи явище. Не любив неправди, не любив політику в чистому її вигляді, не любив зашкарублості, ханжества, байдужості і хамелеонства. Людина, яка  шукала постійно собі роботу, яка приносила насолоду від поїздок, знайомств з людьми, з  історією рідного краю…

Н.Жахалова, краєзнавець останні роки дуже тісно спілкувалася  з А.І.Коханом:

- Я добре пам`таю його трудолюбство, закоханість  у краєзнавчу роботу. Він відшукував такі невідомі сторінки в краєзнавстві, та досліджував їх, що поім ставали  фундаментальнми дослідницькми знахідками. Він не боявся гострих тем, він знав, чого хоче. що йому потрібно в цьому житті - знаходити  цікаве, розвідувати  невідоме, і давати його читачу.      

О.Гірник. колега-лікар, який знав А.І.Кохана з 1986- року, наголосив, що це була людина  лікар найвищої  кваліфікації. Його досвід, знання були відомі далеко за межами області. Він був патріархом нових методів лікування, він постійно читав, вивчав нові праці  передової медицини. Він був товариською людиною, тонким гумористом,  душею  колектив.

О.Божко, працівник музейного центру ім. А. Худякової  наголосила, що після капітального ремонту музейних  залів, буде  увічнено  відповідним стендом  життя і діяльність  А.І.Кохана, як лікаря, краєзнавця та журналіста, що слугуватиме добрим прикладом того, як треба любити життя, працю, свій рідний  край…

Дві години, як одна мить, а скільки  цікавого, потрібного, повчального було почуто, побачено в слайдах  та фотодокументах за цей час. А.І.Кохан і сьогодні  серед нас, його праці з нами, він у наших думках, він вчить нас головному,  - щоб твоя праця  була завжди потрібна людям.

 І.Мельник