То були страшні роки, коли вродив гарний врожай, але більшовики привели народ України до голодної смерті. Що може бути найстрашнішим злочином проти людства, ніж створити нестерпні умови для голодомору, коли без зброї і крові мільйони людей вмирали голодною смертю. Забирали до зернини, до картоплини. Не щадили ні дітей, ні старих, ні хворих... Вимирали родинами, вулицями, селами. Масовий голодомор привів до того, що вимерла та не народилася нова епоха людей (1932-1933 років), які могли в майбутньому добитися значних досягнень, відкриттів, успіхів у науковій галузі, в культурі, в мистецтві, в суспільному житті, що мало б забезпечити інше життя в Україні…

Приспішників голодомору засуджено новітньою  Україною, її народом, нащадками. Важко далося визнання Дня голодомору, як такого, що став трагедією для українського народу. Понад 70 років  було табу на будь-які розмови про голодомор.  Люди пошепки згадували  своїх рідних... Олександрія не була винятком. За спогадами сивочолих людей, котрі ще не забули голод 1932-1933-х та 1946-1947-х років, у місті та навколишніх селах люди від голоду ходили пухлі, втрачали  розум, накладали на себе руки, були не поодинокі випадки людоїдства. 

Влада міста кілька років тому таки увіковічила пам'ять жертв голодомору. По вул. Калініна, в сквері, поставлено гранітний чорний хрест – пам`ятний знак, що є символом вічної пам`яті жертв голодомору та політичних репресій…

 Щорічно олександрійці, чиї рідні полягли в ті страшні роки людиноненависницької влади більшовиків, приходять, щоб віддати їм глибокий сум і шану, помолитися...  

Управління культури та туризму міськради провели низку пам’ятних заходів, щоб вкотре наголосити від мала до велика, що таке голодомор, щоб б такого більше ніколи не повторилося…  

Так, 20 листопада  музейний  центр  ім. А.Худякової провів  урок «Незримі крила печалі голодомору»  та провів ряд лекцій «Правда про голодомор в Україні», «Жнива скорботи», «Безневинно загиблі». У бібліотеці - філії №8 відбулася вахта пам`яті «Вогонь скорботи в серці навіки», а в ЦБ ім. О.Пушкіна - викладка «Схиліться! Свічку запаліть, хто в молитві, хто в серці».

28 листопада відбувся реквієм - мітинг жертвам Голодомору біля пам’ятного знаку.  На 16 год. зібралося понад 400 олександрійців (за всі попередні роки це найбільша данина вшанування, - авт.). Прийшли дорослі  і молодь, люди похилого віку, діти… У скорботі слухали правду про ті страшні роки, коли штучно було доведено український народ до вимирання голодною смертю...

Довгою стрічкою підходять олександрійці до підніжжя обеліску, щоб залишити  частинку животворного вогника в світлу пам'ять тих, кого більшовицька влада знищила, в кого відібрала дітей, батьків, рідних, кого залишила сиротою, кому зламала долю…Сотні лампадок горять, квіти, корзина від імені міського голови та міськради. У скорботі покладають квіти секретар міськради Г. Лоцман, керуючий справами виконкому В.Чеботарьов, голова ради ветеранів м.Олександрія О.Болілий, працівники міськради, представники політичних партій, мешканці міста, серед яких багато молоді.

Особливо треба подякувати Тетяну Смоліну, яка від дня встановлення пам`ятного знаку, з весни і до осені доглядає за висадженими нею квітами. Її жертовність, коли людина не рахується зі своїм власним часмо, коштами, робить справжню справу - увіковічує та оберігає історичну пам`ять нашого минулого покоління рідних та близьких.  

І.Мельник