10 червня, в конференц-залі Державного архіву Кіровоградської області відбулася презентація книги «А.Кохан. Лікар, краєзнавець, журналіст. Книги,  поезія, статті, біографічні матеріали» (Упорядник В.Голобородько), приурочена з нагоди 90-річчя від дня заснування Державного архіву Кіровоградської області та 30-ліття заснування обласної національної спілки краєзнавців України.

 О.Бабенко, директор Державного архіву в Кіровоградській області в своєму виступі, відзначив:

- Сьогодні архіви демонструють відкритість, доступність, що виконують головну функцію – зберегти надбання наших попередників, щоб люди пам`ятали, хто вони є на цій землі, щоб  достеменно знали минулі устої, традиції… Так природно, або закономірно сталося, що на протязі багатьох десятиліть відбувається таке змагання двох міст обласного підпорядкування Кіровограда і Олександрії: хто ж більш вартий в краєзнавчо-дослідницькій роботі? Мені здається, що краєзнавці Олександрії більш глибше, людяніше, більш феєрично -  для душі більше  заглиблювалися і заглиблюються в історію Олександрії, більше віддають себе рідній землі, її історичному минулому.  Такою людиною був  і А.І.Кохан. Доля, на превеликий жаль, не подарувала мені можливість знайомства з цією неординарною особистістю в краєзнавчій справі.  Але спілкуючись ще кілька років тому з академіком НАН з історії  П.Троньком, той мені говорив, що в Олександрії  мешкає А.Кохан,котрий  віднаходить такі забуті, не вивчені постаті видатних людей, що його праця заслуговує на узагальнення та визнання. Сьогодні така нагода випала. Нам треба зберегти і примножити краєзнавчі надбання А.І.Кохана, щоб і через десятиліття чи навіть  століття нащадки знали, хто такий був А. І.Кохан. Наші фонди готові прийняти в оригіналі  праці краєзнавця  для зберігання, бо ці надбання  мають краєзнавчу цінність. Недаремно академік П. Тронько називав краєзнавців літописцями історії.

Зі спогадами про роки спільної співпраці в КІРУЕ  з А.І.Коханом розповіла Л.Макей, нині журналіст «1-ї  електронної газети» в Кіровограді:

- А.І.Кохан  привів мене в журналістику свого часу,  запропонувавши змінити педагогічну  роботу на творчу.  Це була людина великої творчої енергії і завзяття  пошуковця, дослідника, вмілого літератора і поета. Він писав гострі епіграми, в яких багато передбачив, про зміни в  країні...Як публіцист, він  вмів підмітити цікаву  деталь, вирізнити – відділити головне  від  другорядного. Він знав чого він хоче, і для чого це все робить – для  встановлення  істини, для  увіковічнення постатей, що відіграли велику роль  в  історії  країни.   

Головний упорядник праць А.І.Кохана В.Голобородько наголосив, що  ця подія стала знаковою в 2015 році  для  краєзнавців області, бо сьогодні його праці вийшли на обласний рівень  - бібліографія праць А.І.Кохана  передана до фондів архіву, що говорить про їх цінність для краєзнавців.  

Тематичний стенд підготовлений працівниками архіву, говорить про те, що  архівісти обласного центру  цінують наукові дослідження своїх земляків, бо лише  в архівах  можна зберегти  вікову пам'ять  про ту чи іншу особу, що залишила по собі важливий слід у житті.

 Архіви не горять, цей вислів є підтвердженням того, що все забувається з часом, міняються погляди, суспільство, орієнтири в житті, а історичні та краєзнавчі надбання повинні слугувати завжди - архіви охоронці минулого.

В.Жванко,  літератор, журналіст, краєзнавець  висловив велику вдячність  А.І.Кохану, який також став для нього першим вчителем в журналістиці та краєзнавчій справі, який наділив якостями  істини і достовірності в зібранні матеріалів.

Дружина  А.І.Кохана Роза Соломонівна в своїх згадках розповіла про юні студентські  роки, коли познайомилася з Анатолієм Коханом:

- Ще тоді він відзначався особливою допитливістю, зацікавленістю тим, що його турбувало, нуртувало, кликало до пошуків, встановлення  істини. Він з молодих років почав писати про невідомі сторінки з історії медицини, далі пішли постаті, котрі були забуті при житті, але внесли свій  вагомий вклад в розвиток тієї чи іншої  наукової галузі. Він був одержимий вивчити тему досконально, ґрунтовно, науково., а вже потім дати їй життя. Він був тонким ліриком і гострим критиком, він був сатириком і  серйозним публіцистом, він був чудовою людиною, батьком, дідусем  і чоловіком. Він  умів жити для всіх, хто його оточував, він знаходив час і місце бути в гущі подій. Він був затребуваний  часом і епохою.      

 Після презентації  відбулася екскурсія олександрійських  гостей фондами архіву. Вперше  мені довелося бути в сховищах, до яких  раніше ніхто не мав права заходити. Вперше побачив повне зібрання документів російської імперії за 200 років її існування, тримав в руках закон від 1861 року про відміну кріпосницького права в Росії, та офіцерський устав російської армії датований 1783 роком.  У фондах зберігається понад 1, 5 мільйона документів, котрі описані, опрацьовані, пронумеровані і в належному стані зберігаються. Словами не передати ті відчуття, коли перед тобою  на полицях  стоять фоліанти зі шкіри, в яких описана історія, є документи нашого  краю, його розвитку і життя за останні близько 200 років. Я бачив  конторські книги обліку, касові  книги,  векселя, котрим понад 120 років. Вже тоді контроль і облік, розрахунки були на високому бухгалтерському рівні. Я бачив оригінал документу, що посвідчував місце і час народження  М.Кропивницького, В.Винниченка, я читав газету «Голос юга» за 1905 рік,  в якій є матеріали і з Олександрії...