20.10.2025
19:50
Меню сайта |
Наш опрос |
Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
Форма входа |
Поиск |
Реклама |
17:06 О.Бабенко: «Треба зберегти пам`ять про А.Кохана» | |
О.Бабенко, директор Державного архіву в Кіровоградській області в своєму виступі, відзначив: - Сьогодні архіви демонструють відкритість, доступність, що виконують головну функцію – зберегти надбання наших попередників, щоб люди пам`ятали, хто вони є на цій землі, щоб достеменно знали минулі устої, традиції… Так природно, або закономірно сталося, що на протязі багатьох десятиліть відбувається таке змагання двох міст обласного підпорядкування Кіровограда і Олександрії: хто ж більш вартий в краєзнавчо-дослідницькій роботі? Мені здається, що краєзнавці Олександрії більш глибше, людяніше, більш феєрично - для душі більше заглиблювалися і заглиблюються в історію Олександрії, більше віддають себе рідній землі, її історичному минулому. Такою людиною був і А.І.Кохан. Доля, на превеликий жаль, не подарувала мені можливість знайомства з цією неординарною особистістю в краєзнавчій справі. Але спілкуючись ще кілька років тому з академіком НАН з історії Зі спогадами про роки спільної співпраці в КІРУЕ з А.І.Коханом розповіла Л.Макей, нині журналіст «1-ї електронної газети» в Кіровограді: - А.І.Кохан привів мене в журналістику свого часу, запропонувавши змінити педагогічну роботу на творчу. Це була людина великої творчої енергії і завзяття пошуковця, дослідника, вмілого літератора і поета. Він писав гострі епіграми, в яких багато передбачив, про зміни в країні...Як публіцист, він вмів підмітити цікаву деталь, вирізнити – відділити головне від другорядного. Він знав чого він хоче, і для чого це все робить – для встановлення істини, для увіковічнення постатей, що відіграли велику роль в історії країни.
Тематичний стенд підготовлений працівниками архіву, говорить про те, що архівісти обласного центру цінують наукові дослідження своїх земляків, бо лише в архівах можна зберегти вікову пам'ять про ту чи іншу особу, що залишила по собі важливий слід у житті. Архіви не горять, цей вислів є підтвердженням того, що все забувається з часом, міняються погляди, суспільство, орієнтири в житті, а історичні та краєзнавчі надбання повинні слугувати завжди - архіви охоронці минулого. В.Жванко, літератор, журналіст, краєзнавець висловив велику вдячність А.І.Кохану, який також став для нього першим вчителем в журналістиці та краєзнавчій справі, який наділив якостями істини і достовірності в зібранні матеріалів. Дружина А.І.Кохана Роза Соломонівна в своїх згадках розповіла про юні студентські роки, коли познайомилася з Анатолієм Коханом: - Ще тоді він відзначався особливою допитливістю, зацікавленістю тим, що його турбувало, нуртувало, кликало до пошуків, встановлення істини. Він з молодих років почав писати про невідомі сторінки з історії медицини, далі пішли постаті, котрі були забуті при житті, але внесли свій вагомий вклад в розвиток тієї чи іншої наукової галузі. Він був одержимий вивчити тему досконально, ґрунтовно, науково., а вже потім дати їй життя. Він був тонким ліриком і гострим критиком, він був сатириком і серйозним публіцистом, він був чудовою людиною, батьком, дідусем і чоловіком. Він умів жити для всіх, хто його оточував, він знаходив час і місце бути в гущі подій. Він був затребуваний часом і епохою. Після презентації відбулася екскурсія олександрійських гостей фондами архіву. Вперше мені довелося бути в сховищах, до яких раніше ніхто не мав права заходити. Вперше побачив повне зібрання документів російської імперії за 200 років її існування, тримав в руках закон від 1861 року про відміну кріпосницького права в Росії, та офіцерський устав російської армії датований 1783 роком. У фондах зберігається понад 1, 5 мільйона документів, котрі описані, опрацьовані, пронумеровані і в належному стані зберігаються. Словами не передати ті відчуття, коли перед тобою на полицях стоять фоліанти зі шкіри, в яких описана історія, є документи нашого краю, його розвитку і життя за останні близько 200 років. Я бачив конторські книги обліку, касові книги, векселя, котрим понад 120 років. Вже тоді контроль і облік, розрахунки були на високому бухгалтерському рівні. Я бачив оригінал документу, що посвідчував місце і час народження М.Кропивницького, В.Винниченка, я читав газету «Голос юга» за 1905 рік, в якій є матеріали і з Олександрії...
| |
|
Всего комментариев: 0 | |