4 жовтня ПФК "Олександрія" не зміг здобути перемогу в домашньому матчі  проти "Ниви" (Тернополь).  Гості  перші відзначилися результативним ударом. Капітан команди Г.Баранець більш-менш приклався  під удар - і недаремно. Зарубіну нічого не залишалось, як витягувати м`яч з сітки власних воріт. П`ята хивлина повинна була стати часом відліку, - як олександрійці відреагують. 
  Отямившись від такого  неприємного епізоду, господарі пішли в масовані  атаки на ворота Новака. Захист схибив, і наш профі Запорожан на 15-й хвилині гри пробиває штрафний, який завершуються взяттям воріт суперника - 1:1. Здавалось, що зараз олександрійці "дадуть перцю" гостям. Бідловський,  Кіча, Старенький, Грицук, Коломоєць,  і ,навіть , надія на перемогу – Локтіонов, нічого не зробили такого гострого і пам`ятного , щоб вирвати перемогу.

   Більше можна сказати, що в другому таймі на полі більше домінувала «Нива». Гравці якої все  почали частіше турбувати ворота Зарубіна: Івашко, Баранець, Зигинайлов, Сердюк. Це ті гравці, які показали, що вони можуть не тільки гостро грати, але й вправні у забиванні якби пробивали трохи точніше. У  їх діях було більше гостроти, ніж  у діях наших нападників.   

Наші ж гравці, з огляду на останні  15 хвилин, до завершення  матчу виглядали на полі доволі в’яло.  Нехай не тримає зла  Зейналов, але ходити по полю , інертно рухатись, не боротися до кінця за м’яч – не годиться футболісту-професіоналу.  Коломоєць і Локтіонов, які повинні забивати – у цьому поєдинку, як і в попередніх, не дограли, не добігли, не до комбінували, а жаль. Зіграти вдома з аутсайдером внічию!? Скажуть, що з такими командами найгірше грати. Так, але не для лідера, не для нашої команди. Славні традиції, любов уболівальників, все, що дається гравцям сьогодні, а де ж віддача? Ми не помічаємо прогресу в грі. Хитання. Останні  матчі – гра на неоправданих нервах. Що можна чекати далі? Віримо, будуть зміни на краще, будуть зроблені висновки, вивчено і виправлено помилки. Треба уважно переглянути  відео, щоб подивитися хто як грав.  А ми віримо в перемоги , бо іншого і не може бути, наші перемоги попереду.

А сьогодні – третє місце. Вперед виходить донецький клуб –«Олімпік», «Сталь» - несподівано  програє «Нафтовику»,  «Суми» - тихо-нишком  підкрадаються до трійки лідерів. Якби не прогавити.  Та й охтирчани потужно рухаються вверх турнірної таблиці. Боротьба вверху дуже загострюється, буде інтрига, нерви… але щоб все добре  було з нашою командою. Нестабільність лідерів з одного боку, а з іншого – сумчани, донецькі, охтирчани набирають обертів.      

«УкрАгроКом» напрочуд молодець. Вивіз з Харкова  залікове очко. Ми знаємо наскільки вдало «Геліос» грає вдома. Відібрати аграріям очко – це велика вдача, після нічиєї вдома з «Титаном».

І все ж  треба відзначити об’єктивно, що 10 команд сьогодні представлені обласними центрами, 5 – районними, і селом – «УкрАгроКом», дебютант першої ліги, а вперто тримається 10-ї сходинки в турнірній таблиці першості, доводячи іменитим клубам, що треба грати завжди і всюди. Не шукати причин. Один із тренерів минувшини сказав: «Тренер  не виграє тоді, коли він сам не хоче перемоги». Справді  інколи таке буває. Не правильно виставив стартовий склад, не вдало здійснив заміни… факторів таких досить таки багато. Тренери їх краще від нас знають. Інколи сидиш на трибуні  і чуєш – «тренер не хоче перемоги, гравці стоять  - вони виконують волю і вказівки тренера…»

І все ж ми віримо в команду! Вона має славні традиції, вона здатна зробити неможливе. Вона нас не підведе. Бо такі умови. Таке відношення до гравців – вони повинні це цінувати. Цінувати не лише себе, а  уболівальника, який  чекає перемог. Вони будуть. Безперечно! Наші перемоги попереду!  Тріумф  не за горами –, дорогі гравці, додайте патріотизму, жертовності і все буде гаразд!