26 листопада минуло 83 роки з початку  голодомору на Україні, який  прийшовся на 1932-1933 роки минулого століття. На місцевому кладовищі 8-го мікрорайону зібралися його мешканці, секретар міськради О.Богоявленська, єпископ Боголєп, активісти клубу громадського діалогу, що діє при міській раді.

В. Іванченко, на початку вшанування пам`яті жертв голодомору, відзначив:

- І досі не можна зрозуміти, як Україна, що була житницею СРСР в 30-х роках минулого століття  стала місцем голодної смерті мільйонів її мешканців. Наші батьки, діди і бабусі пережили цей жах, донесли до нас всю правду тих років, ми в свою чергу нашим дітям. І наступні покоління повинні знати історичну правду  минулого. І досі під час поминальних днів кладуть шматок хліба на горбики могил, де покояться і старі, і малі, і юні, і дорослі олександрійці. Їм би жити, народжувати та виховувати дітей…  Велика дяка мешканцям  8-го мікрорайону, які за весь період захоронень зберегли місця -могили рідних і близьких, сусідів і знайомих, які пішли з життя голодною смертю. Сьогодні відбудеться освячення тимчасового знака, що уособлює місце масового захоронення померлих.

 Секретар міськради О.Бояговленська від імені міської ради подякувала жителям 8-го мікрорайону за світлу пам`ять про померлих від голоду в 1932-1933 роках, нагадавши, що понад 1500  їх померло в Олександрії, з 8 мільйонів загальної  кількості, понад 3 мільйони – були діти. Відмітивши, що це був геноцид проти українського народу, який визнали всі країни світу і засудили. Закликала  присутніх бути милосердними один до одного та свято берегти пам`ять про тих, хто помер мученицькою смертю від голоду.

  Єпископ Олександрійський  та Світловодський Боголєп відслужив панахиду по померлих від голоду до якого привела політики керманичів тодішнього СРСР. 

- Це був жах, якого не можна уявити, коли пухли від голоду діти, коли батьки сходили з розуму, бачачи, як вмирають їх діти. Такого ніколи не забути. Голод 1932-1933 та 1946-1947 років – це страшні віхи в історії України. Голодна смерть, що може бути найжахливішим!? Були випадки і канібалізму, бо люди були доведені до звіриного відчаю, коли розум відмовлявся підкорюватися волі духу. Молитва зі свічками – це  молитва за безневинно убієнних, це прощення у Бога, щоб їх душі спочивали на небесах...  Думаю, що міська рада впорядкує це місце, що стане застереженням, символом нашої скорботи.

Відбувся молебень і біля відновленого обеліска по загиблих у роки окупації та визволенні Олександрії 1941-1943 років. Депутат міської ради Є.Моцний привів до належного, оновленого стану одну братську могилу (з трьох) на кладовищі, зберігши первозданність історичного обеліску, що є символом перемоги над фашизмом. Сьогодні могила  - це святиня з червоного мармуру, що наступні десятиліття буде нагадувати нашим нащадкам про героїчне минуле їх прадідів, які принесли свободу від фашистського  ярма.

Які годиться по українському звичаю відбувся поминальний обід, який організували родина Чередніченків.  

ФОТОРЯД

І.Мельник