У кожного своя дорога в житті, свої вподобання,  захоплення, що в більшості стають одним із двигунів, що додає життю краси і неповторності, робить людину щасливою. Є художники, яких Бог наділив особливими рисами – відтворювати в різнокольорових фарбах навколишній світ, людей, явища  та події. І в цьому вбачається продовження нашої історії, нашого буття на землі.  У автора є свій час, коли матеріалу потрібен час вилежатися ( дописатися), як майстру час, щоб дописати останній, головний штрих …

Знайомство з талановитою саиоучкою - художницею Наталією Ткаченко, як вона сама себе називає, відбулося на першій її персональній художній виставці в «Арт - галереї  І.Кваші на початку  червня. То було щось неймовірне. На тебе з усіх сторін дивляться наші олександрійці, відомі люди сучасності … Таке враження, що то фотографії найвищої художньої якості, а то все насправді  написано рукою Наталії. Точність образів, рис обличчя, погляду, думок, кольорів – все наскільки передано пензлем чи олівцем, що ти відчуваєш неначе ця людина поряд з тобою «в живу», як  кажуть, почне розмовляти, тільки обізвись до неї.  Тоді відкриваючи виставку картин Наталії Ткаченко Ірина Кваша,  відмітила характерну рису пензля Наталії:

- На тебе дивляться живі очі людей, яскраво виписані талановитим художником. Так передати образи дуже складно, але Наталії Ткаченко  це підвладно.  Не лише фарби, а й олівець в змозі передати всю повноту особистості написаної  рукою Наталії  людини.
- Наталіє, таку красу важко передати словами. Краще один раз побачити… Звідки це все, від кого? 
- Пишу з дитячих років, скільки себе свідомо пам`ятаю. Cпершу починала простим олівцем, а далі - з віком - фарбами. Мені легко давалося передати саме образ людини – її портрет, її погляд, її думки, почуття.... Народилася я в селі з чарівною назвою Зелений Барвінок, що неподалік села Добра Надія. Знаєте назви сіл внесли певну послідовність у тому, що сьогодні я можу показати  свою роботу на широкий загал олександрійців. Після 8- го класу  вирішила вступати в Дніпропетровське художнє училище. Батьки відмовляли… Дівчинка з села  і гадки не мала, що конкурс  8 чоловік на місце  - це неможливо пройти, бо поступали абітурієнти після випуску художніх шкіл великих міст... діти "великих людей"... Спробувала, звісно, що не поступила (не ті були часи для більшості сільських дівчат та юнаків, - авт.).  Але кидати писати не полишила, бо то вже стало для мене першочерговим в моєму юному житті. З тих пір завжди тримаю в руках олівець і пензлі… Я вдячна долі, що  все своє життя за мольбертом. Працювала на «Еталі» художником – оформлювачем, а далі в нашій військовій частині. Рада, що  свого часу була причетна до оформлення музею частини.  Сьогодні - пенсіонерка, пішла як військовослужбовець – зв`язківець.  Багато  вільного часу, що і віддаю праці в написанні портретів друзів...         
 - Зрозуміло, що тема «Людина» для Вас є пріоритетною. Ваші картини свідчення цьому… 
- Все почалося з того, що  якось написала друзям картину – відобразила їх. Їм дуже сподобалось. На даний час усі мої рідні, близькі та друзі мають у своїх оселях  мої картини з їх зображенням. І кажуть, що вони справді високо художньо написані – вони пізнають себе.  Людина – творець всього прекрасного. Передати всю повноту людини в фарбах, щоб це залишилось надовго, вважаю головним для художника.  Пишу, коли є натхнення, порив, бажання залишити гарні спогади спілкування з людиною, що передаю через картину.
- Крім  виписаних людей, на виставці представлено біля десятка картин - пейзажів. 
 -  Дитинство дало свій слід у житті. Село, луки, польові квіти... Люблю квіти, подобаються яскраві  кольори – живі, насичені повнотою буйного цвіту, синього  чистого неба і лазурного моря. Навколишня природа завжди кличе  відтворити її кращі моменти, спалахи. Адже нічого не повторюється. Написав і це назавжди. Завтра це саме вже сприймається по-іншому, в інших кольорах і баченні. Побачив, пропустив крізь себе і  - до роботи. 
- Я нарахував понад 30 картин. Це весь багаж Ваших доробок?
- За час своєї художньої творчості написано понад 200 картин, які розійшлися по рідних та  друзях. Це лише та невелика частинка, що написана минулого і цього року.  Я люблю робити друзям сюрпризи. Знаєте, зараз подарувати на день народження якусь річ, яка непотрібна, не складно, а ось коли даруєш портрет – людина це дуже цінує. Ця річ  стає господарем  оселі. Люблю передавати емоції і настрій людини, її радість і віру в краще. Стараюся передати на картині те, чого людини в собі інколи і не помічає. Картина – завжди відображає якусь рису, що буде характерною, найголовнішою в очах, погляді, в посмішці …  
- Наталіє, це перша персональна виставка? 
- Раніше я виставлялася на різних святах, що відбувалися в місті разом з іншими митцями пензля. Вперше і дуже хвилювалася. Важко було відібрати найкраще, бо його майже немає.  Написала – подарувала. Багато замовлень. Моя праця не договартісна. На пензлі на фарбу, бо сьогодні це дуже вартує. Прийшлося попрацювати. Вдома практично відсутні картини. Друзі вже давно почали говорити про виставку… Я не знала, що так все чудово  відбудеться. Прийшли, не дивлячись на зливу,  вірні друзі, гості, олександрійці, ЗМІ…   Відчула себе новонародженою…  
- Які Ваші  враження від виставки, які побажання юним художникам?   
- Враження не передати словами. Відчула себе на сьомому небі. Скільки людей, друзів, товаришів, гостей. Помітила, що мої картини сподобались. Вдячна І.Кваші, що відкриває Олександрії нову сторінку її життя, її  митців-художників.  Це велика робота, де кожен, хто цінує мистецтво художника, в змозі, відвідавши виставку, збагатитись духовно, творчо, підняти  собі настрій.  Усі художники талановиті. Усі вони хочуть принести радість оточуючим… Розпочалися канікули. Щоб більше учнів долучалися до мистецтва, щоб наші городяни мали змогу культурного художнього  відпочинку. Я вдячна І.Кваші, її «Арт - галереї», яка гуртує навколо себе всіх художників нашого міста, щоб люди більше дізналися через виставки з нашим сьогоденням, її людьми… Це дає змогу нам більше працювати, коли тобі щиро дякують за твою творчість.

І.Мельник