Її захоплення художньою творчістю, зокрема, народно-прикладним мистецтвом, почалося ще зі шкільної парти. Мешкаючи в м. Трускавці, що на Львівщині, школярка Ліля  відвідувала гурток художньої творчості з виготовлення  картин з соломи та випалювання...

Доля розпорядилася, що все сьогодні вона проживає зі своєю родиною в Олександрії. Маючи незрячих  чоловіка, сина, та й сама:  «Сьогодні трохи бачу, а завтра можу взагалі не бачити,  але я не  плачу, і не скиглю, як не важко, бо поряд зі мною моя вірна родина, яка мене в усьому підтримує», - говорить  Лілія. - З 1987 р. проживаємо в Олександрії. Розпочинала свій трудовий шлях зі слюсаря - складальника УТОСу.У 1997 р. отримала диплом режисера драми та театралізованих видовищ. Казали куди йдеш-нічого не бачиш...Після закінчення Олександрійського вищого училища культури, кілька років працювала  керівником драматичного гуртка при УТОСі. Ставили драми «Бой жінка»,  вечори «Т.Шевченка», концерти, проводили святкові заходи… Трапився такий  цікавий у моєму житті випадок, коли треба було терміново прийняти участь в фестивалі творчості для незрячих. Танцювальні костюми відсутні, а  умова – треба танцювати. Що робити?  Швидко "на руку" змайструвала спідниці з паперу, пофарбувала, а верх з шальок зробила. І на "ура" вийшло. Невдовзі закінчила курс правознавства в Одеській юридичній академії. Наша родина  - всі троє юристи з вищою освітою.

- Здається,  що не кожна «зряча» свідомістю людина може  мати  хист до надбання освіти…  

- Можна мати зір, міцне  здоров`я, але не мати старанності, настирливості і великого прагнення жити. Сенс мого життя – це дарувати людям радість від спілкування, допомогти тому, хто чекає її. Напевно, що свого часу батьки не змогли вкласти в голови своїх дітей поняття життя. Пройшов мимо людини, яка кинула папірець під ноги, - не зробив зауваження, побачив, що більший меншого зобижає – зробив вигляд, що не помітив…  З цього і складається життя… Байдужість - головне зло.
- Лілія Лук`янчук  поза роботою заступника директора  УТОС з соціальних питань: чим займається  у вільний час?
- Кожній зайнятій  людині завжди не вистачає часу, та все ж є такі хвилини приливу, коли  хочеш бачити світ красивішим, добрішим, береш в руки підручні матеріали з повсякденного побутового вжитку і майструєш. Мої картини – об`ємні, їх можна тактильно, - незрячій людині «рукою побачити», що на ній зображено. Однією з перших робіт стала брошка, що виготовлена з пластикової пляшки. Пелюстки під нагрівом свічки гнула, всередину вставила бусинку зі скла. Далі більша зацікавленість...за 15 років безліч картин було виготовлено і подаровано друзям, і просто хорошим людям. Кілька з них знаходяться в дирекції УТОСу.  Одна з них  «Щоб все було добре», де присутні сонце – соняхи, метелики, сріблясте небо і  гривнева квіточка, що уособлює матеріальний достаток.
- На замовлення виготовляєте?
- Був  один такий випадок. Знайомі придбали новий кухонний гарнітур і попросили мене виготовити їм картину під колір меблів. Довго думала  і придумала картину з водою, сріблястими рибками, з достатком… Рамка, а в ній яблуко  і виноград  (декупаж). Сріблясті нитки – то вода, внизу бусинки зі скла, то морські перла... Вийшла така комбінація тепла і добра, світла і радості…І все це мої знайомі «бачать руками».

 Свого часу я була ініціатором  відкриття комп’ютерного звукового класу в УТОСі, що дав змогу незрячим мати доступ до Інтернету, що є одним із головних чинників їх життя. Скільки довелося  об`їхати  різних конференцій, нарад, семінарів, симпозіумів, щоб з одного із одеських банків привезти потягом перші комп’ютерив УТОС. Тому, моя одна з картин і присвячена цьому періоду мого життя – «Світ незрячого: комп’ютер і Інтернет». Обмотана нитками рамка з дискетами, в центрі  якої комп`ютер з сердечком -  символ незрячих, ниточки по картині – то Їнтернет - павутина, а на ній бусинки, то різноманітні сайти, через які людина пізнає  світ, у квітці, – у віночку зображено нашу землю, до якої «тягнуться» всі сайти.  Здається, що ця картина стала для наших утосівців однією з найголовніших. Є в моєму доробку  і психологічні картини, що дають спокій і умиротворення,  розвантаження, що завжди навіває  весна  з буйством квітневих садів, що є уособленням  відродження, поновлення сил, енергії життя, бажання працювати, творити…

«Різдвяний підсвічник» - в основі старенький компакт диск, солом’яний ангел з тіста, сердечка з камінців та ялинкового дощику, пір`їнки, травинки, фарба, лак, клей, нитки, і фантазія… Коли «душа співає», тоді і виходить усе.  У цій творчості треба мати натхнення, віддаватися серцем і  душею, тоді буде вкладено в зміст кожного вашого творіння хороша позитивна енергетика, добро, повага до людей, до краси оточуючого світу.  Світ, любов, краса, квіти - це те, що кличе, зове до творчості, що надихає щось творити, що приносить насолоду і радість споглядання іншими. Люблю працювати, коли приходжу на роботу і всі поряд з тобою працюють – життя продовжується. Хочеться жити. Не можу без людей, тоді хочеться їм ще більше допомогти. Тому моїми книгами є психологічні та практичні книги Д.Карнегі та лірика про кохання. Люблю своїх рідних, салати готувати, хліб випікати, люблю Інтернет, люблю жити і радуватися життю. Всі мої картини створені для зрячих і незрячих людей, коли вони можуть побачити світ через мої руки і моє серце. Ви б бачили, як вони радіють, коли торкаються до них… Словами це не передати… Вони "змальовують картину руками", уявляючи себе в тій картині…      

 І.Мельник