Не можна уявити життя людини без книги. Книга була є і буде джерелом знань, невичерпної енергії, що виховує, навчає... Кажуть мало читаємо, більше слухаємо радіо, дивимось ТБ,  соціальні мережі, але все це разом не може замінити спілкування з книгою: повернутись до неї в любий час, перегорнути сторінки, зробити виписки, звірити свої думки…

У розмові з новопризначеним директором місцевої  книгарні «Світоч-книга» Людмилою Остроушко хотілося дізнатися, в чому криється основна причина духовного зубожіння олександрійців?

- Насправді, ті, хто читав, цікавився літературою різноманітного спрямування і в минулі кращі роки, і сьогодні постійно відвідують книгарню, цікавляться новинками.  Знаєте – це ті люди, котрі  завжди цінували і цінують «живе слово, що дарує книга». Це наші постійні покупці, Ми їм вдячні за співпрацю. Сьогодні видається багато літератури, але вона, якщо мова йде про українських авторів, ще не «розкручена» - не «зачитана».

- Здається, що головна причина, що для магазину, що для покупців – неплатоспроможність сьогодні купувати дорогу по ціні літературу?

- Книгарня  працює збитково по всіх показниках: різко впав торгівельний оборот, зменшився асортимент літератури, бо відпускні ціни товаровиробників піднялися майже на третину. Магазин шукає резерви – торгівля канцтоварами, спеціальною літературою, шкільною, дитячою, на яку сьогодні чи не найбільший попит. На останніх двох ярамарках ми в цьому пересвідчилися. Переглянули постачальників, шукаємо дешевші видавництва, стараємося розширити асортимент книжної продукції.

-Які кроки вже зроблено в напрямку виходу з тяжкого фінансового стану  магазину?

- За два місяці керування «Світочем-книгою»: спершу зробили генеральне прибирання; оформили вітрини виставкою  робіт наших умільців народної творчості, що буде постійно діючою; зробили вітринну перестановку в магазині; готові віддати кілька кімнат під офіси, розглянемо пропозиції і по оренді частини приміщення. Плануємо відкртити міні-торгові точки в місті, зокрема, на центральному ринку. У перспективі  надання послуг з ксерокопіювання та підготовки іншої спеціалізованої документації (набір текстів, їх друкі т.д.). Новинкою стало відкриття в магазині комісійно-букіністичного відділу «Від власника до власника» - торгівля уживчими книгами. Люди приносять свої книги, погоджуємо ціну, комісійні. За перший місяць вже є перші продавці-покупці. Книги приносять різноманітного спрямування: від художньої до науково-популярної.

- Щодо об`єднання? Може краще об`єднати два комунальні підприємства в одне, щоб була рентабельність? Як на мене, оптимізація - це вимога часу…  Не можна сьогодні  тримати  два магазини, що працюють у великий  мінус.  Краще, на мою думку,  один, але щоб він працював з прибутком. Міська казна не така багата, щоб  при нинішній складній економічній ситуації займатися марнотратством.

 - Це не питання моєї компетенції. Але, я думаю, що магазин повинен відповідати вимогам часу, він повинен бути конкурентноспроможним. Реорганізація – це надання більш якісних послуг, що повинні задовольнити вибагливий попит покупців, це і покращення  умов праці. Мені треба працювати так, щоб борги, що складають біля 100 тис.(борги по теплу, до Пенсійного фонду, інші податки, по зарплатні, що складають 8 місяців, сьогодні виплатили березневу та по 1000 грн минулих боргів кільком колишнім працівникам). Ми вдячні міській раді, яка всіляко допомагає нам у складній ситуації, вдячні директору центрального ринку Ю.В.Носу, який надає допомогу при виїзній торгівлі (забезпечує транспортом, столами, палатками). Ми готові пропонувати книжну продукцію і в навчальнимх закладах, і в лікарнях, і в місцях масового відпочинку олександрійців  - влада йде назустріч у цих питаннях. Нам треба працювати так, щоб якнайскоріше вилізти з боргової  ями, щоб перейти на прибуток. І ми разом будемо це робити. 

P.S.Враховуючи бажання керівника магазину «Світоч-книга» -  змінити підходи в організації та стилі роботи підприємства, депутатський корпус міської ради ознайомився з викладеним баченням, що відображено в бізнес-плані та виділив відповідні кошти на його подальший розвиток.      

І.Мельник ( газета «Вільне слово»)