8 травня за ініціативи президента ФК «Олександрія» Сергія Кузьменка вже вкотре було проведено зустріч з ветеранами Другої  світової війни, котрі не шкодуючи свого життя внесли значний вклад в загальну перемогу над нацизмом – найзлішим ворогом  минулого століття.

Як і годиться дбайливим господарям до затишної зали «Спорт-тайму» були запрошені учасник бойових дій, незмінний капітан колишнього «Шахтаря»  50-х років минулого століття М.П.Горовецький, учасник бойових дій І.П.Дубницький – палкий прихильник ФК «Олександрія»,  Г.Ф.Нікітенко –  партизан, воїн, інвалід, який в свої 90 років самостійно рухається на одній нозі, Л.М.Томіліна – олександрійка, визволитель Олександрії. Ф.Ф.Бережний, який  штурмував Берлін та ін.  Запросили  на урочистості  і сьогоднішніх  воїнів – учасників АТО, які  пройшли важкі місяці випробування у неоголошеній війні.

 Хвилина мовчання по загиблих у грізін роки війни та на Сході... Затишна зала, дівчата в військових костюмах, щедро накриті столи, увага до ветеранів.

 Від імені районної влади Олександрійщини, виступив заступник голови районної ради Б.Куруп, який  наголосив, що влада всіх рівнів сьогодні усвідомлює роль і місце українського народу:

- Сьогодні  зібралися захисники України двох поколінь, хто  на Сході відстоює незалежність  нашої країни, і ті, хто  70 років тому  завоювали краще майбутнє, хто пройшов горнило війни, відчувши біль втрати і радість перемоги.  Ми повинні  свято берегти та пронести на багато років  пам'ять  про тих, хто подарував нам   вільну і незалежну  Україну. Щастя і родинного тепла, віри у мир і спокій в Україні, впевненості у щасливому  завтра, передав на вашу адресу і губернатор Кіровоградщини  С.А.Кузьменко.  

 Від імені футбольного клубу,  виступив  його директор Д.Кітаєв:

- Дякую  за Велику Перемогу, щоб кожного року  ми зустрічалися в здоров`ї.  Дякую хлопцям з АТО, що відважно захищають нашу  землю на східних рубежах. Нам є з кого брати приклад, як треба любити нашу рідну Україну. Будьте здоровими, і нехай в країні запанує вічний мир.   

 Хвилина мовчання по загиблих, скорбота по тих, кого немає поруч, який ще минулого року був поряд за столом… Роки, рани, смерть робить свою чорну роботу. Спомини – це те заради чого ми живемо, заради цих сивочолих людей, яким  під 90, яким ми завдячуємо своїм щасливим  життям  на протязі 70 років.  Це ветерани, котрі віддали  свою кращі молоді роки,  кращі роки здоров`я, сили і наснагу, щоб здолати ненависного ворога українського народу.    

Л.М.Томіліна, прочитавши напам`ять вірша  про фронтових санатірок, звернулася до учасників АТО зі слізьми на очах, щоб вони були живі-здорові, щоб якнайскоріше закінчилося кровопролиття, якщо треба, то  ветерани готові особисто звернутися до Президента України.  - - Ми хочемо миру і щоб наші внуки не гинули, - наголосила одна з останніх жінок  учасниць бойових дій, визволителька Олександрії.

М.П. Горовецький відмітив, що важко жилося в усі часи, а особливо в роки війни, важко було втрачати бойових друзів; роки відбудови – тяжкі і голодні, але був час і для футболу, який дав змогу втриматися, віру в  краще життя.  І сьогодні  ветеран старається не пропускати жодного домашнього матчу за участю «Олександрії».

- Футбол дає сили для життя, заряджає життєвою енергією.  Не можу уявити  своє життя без футболу – без емоцій, без людей, котрі  вболівають за рідну команду. Зичу всім ветеранам  земного довголіття, а гравцям «Олександрії» гордо тримати марку  першої команди-переможця, лідера.  

 Ф.Ф. Бережний  у своїх споминах нагадав присутнім  про роки війни, про мрію кожного бійця залишитись живим і повернутися  скоріше додому. Вдома  чекало нове життя, нові завдання вирішувати, але ветеран  ніколи не залишав свою улюблену справу – вболівати  за «Шахтар» - «Поліграфтехніку» -«Олександрію». Віні сьогодні відвідує матчі за участю лідера першої ліги і побажав підвищення в класі, бо команда, її керівництво того заслуговує.

 Молоді воїни- атовці: Юрій Коваль, проходив службу в 17- му батальйоні на посаді  старшого помічника  начальника штабу  з кадрів та стройової частини, підкреслив, що сьогодні  головне стало тут, а не там, коли виконував  військове завдання. – Треба якнайскоріше  перейти на  цивільні рейки життя.  Повернувся зовсім іншою людиною, багато переосмислив у житті.  Ми не хочемо війни, і прикладемо  всі свої сили, щоб ворог не прийшов до рідного міста.   

Брати  Олег і Олександр Тарасюки з Червоної  Кам`янки  півроку проходили військову службу в  72-й бригаді. Особливо  важкі бої йшли тоді, коли вони зайняли територію жіночої колонії, що стала опорним пунктом… Гинули  друзі. Гинули побратими. В їх частині майже 40% полягли за час їх служби.

  Олександр Гаркуша воїн 93- ої черкаської бригади. Учасник боїв  за Пески… Віталій Тимченко – солдат-водій 30-ої механізованої бригади,  8 місяців в зоні АТО,  учасник боїв під Дебальцевим. В одному з боїв  ворог знищив його БМП…  Червона  Кам`янка має гордитись своїми земляками, як і інші села району,  бо їх земляки -  найголовніше: повернулись живими, здоровими. ..

Пісні у виконанні  юних сестер, талановитих співачок Анастасії і  Валерії Гугленків  на патріотичну тематику;  Н. Паніної та В.Корнієнка  принесли ветеранам приємні хвилини спогадів про молодість, про героїзмі мужність. Про любов до рідної землі.  А по закінченні святкового  вогника пам`яті адміністрація футбольного  клубу  вручила ветеранам продуктові набори та сфотографувалися на добру згадку.

І.Мельник