Як і говорив голова Олександрійської райдержадміністрації В.Згама він особисто у вівторок відвідав кількох ветеранів, учасників бойових дій Великої  Вітчизняної війни, що проживають на території Приютівської  селищної ради.

  Шевченко Дмитро Сергійович. Пройшов бойовий шлях від рідної домівки, починаючи з 1943 року, і до завершення війни. 38 механізована  зенітно-артилерійська дивізія, що входила до складу  2-го Українського фронту брала участь у Корсунь-Шевченківській операції.  Закінчив війну в Німеччині. На запитання керманича району: як живеться, відповів: «Дякувати богу, рідним і владі добре, заходьте до будинку і подивитесь, як живе одинокий ветеран. Живу добре, ще граю на балалайці. Війна не забувається. За  увагу і подарунки вдячний, дуже радий бачити гостей».

    Коваленко Володимир Іванович, влітку ветерану виповниться 90 років. Проживає разом з донькою. Дуже радий гостям. Пройшов дорогами війни від Ясинуватки до Мизенкера( Австрія). Нагороджений медалями «За бойові заслуги», « За відвагу», «За визволення Будапешта»   та «За  визволення Вени». Особливо запам`яталися воїну бої з власівцями, коли їх брали в полон… По війні працював на залізниці. Все добре, але попросив допомоги у керманича району, щоб той посприяв у вирішенні питання з придбанням бандажу. 

  Бабенку Івану Петровичу довелося розпочати бойові дії з сусідньої Косівки, яку тільки звільнили, але недобиті поліцейські формування ховалися в лісах, балках та яругах. Разом з винищувальним загоном виловлювали запроданців Батьківщини. Завершив війну взяттям Кінігсберга (Калінінград). При  взятті м.Пілау  арештували німецького генерала, і чого гріха, не знали, що це був саме генерал, зняли з нього генеральські чоботи. Ледве цей випадок не завершився штрафним батальйоном , адже генералів був наказ не роздягати. Але знайшовся командир, який представив до медалі  «За бойові заслуги» , бо на грудях  воїна вже сіяла медаль « За відвагу». 

    Відвідавши та порозмовлявши з ветеранами,  Віталій Миколайович підсумував:

-          Завдячуючи цим сивочолим ветеранам, які і сьогодні, не дивлячись на вік і здоров`я, хочуть бути корисні суспільству, ми повинні жити і працювати. Приємно, коли  їх обличчя світяться радістю і бадьорістю, коли в їх домівках чисто, тепло і затишно. Справді, з такими людьми ми і перемогли  у Великій Вітчизняній війні, бо вони по справжньому люблять свою країну.