Справді, може статися так, що Росія припинить транспортування газу не лише до України, а й до Європи.  І все це стане можливим вже з понеділка, якщо Уряд нашої країни не почне платити по 380 доларів за 1000 м3 газу. Перемовини йдуть вже тиждень, а результату немає. Якщо ми погодимось платити 320, то через 1, 5 роки Стокгольмський суд розгляне апеляцію і винесе свій вердикт: чи поверне  нам різницю на 268, 5 доларів, чи виставить нам рахунок на доплату проти  - 380 доларів. Так хочемо ми – платити  компромісну ціну в 320. Росія ж стоїть на своєму - 380  доларів за 1000 м3.

Енергоносії були, є і будуть головними механізмами утримання України, деяких країн Європи   в економічних лещатах російського газу. Вийти з під цього тиску можна єдиним шляхом – альтернативними джерелами:  відходити від газу, звести його до мінімуму. І це можливо.

Олександрійський буровугільний басейн з мільйонними запасами бурого вугілля. Олександрія забезпечувала ним кілька електростанцій, кілька мільйонів населення сільської території країни були головними споживачами бурого вугілля – брикету.

 Проблеми з бурим вугіллям почалися з дати проголошення незалежності України, і вже  в 1999 році гірників Олександрії довели до відчаю. Газета «Александрийские ведомости» за 24 червня 1999 року в статті «Будемо лягати на рейки»  розповідає про те, що доведені до відчаю вугільники готові виїхати до Києва, щоб пікетувати  владні структури. Причина – затримка фінансування вугільної галузі в запланованих об’ємах ( реконструкція та виплата заробітної платні).

Покійний нині вже В.Лазаренко, директор «Морозівського» розрізу,  говорив: « Якщо сьогодні –завтра не буде проведена реконструкція розрізу, то йому залишилося жити 2-3 місяці від сили. Обіцяні кошти залишаються лише обіцянками. Запаси вугілля тут на 12- 15 років. Проектна потужність1, 5 млн тонн вугілля на рік. Борги по зарплатні складають 13 місяців…».

Шахтарі ж тоді сказали : «квартплату не сплачуємо, на тормозок баланда, шматок сала, цибулину, якщо держава не буде платити за працю, будемо зупиняти потяги, лягаючи на рейки».

 Це було 1 5 років, тому коли ще в вугільній галузі міста працювали 10000 вугільників. Сьогодні 190! Задіяні на охороні того, що ще не розграбовано і  не продано за копійки.  ТЕЦи, брикетні фабрики, заводи, буд підприємства вироі бничі цехи -  все знищено.     

Сьогодні буре вугілля нікому не потрібне. Будемо платити за газ, будемо купувати  вугілля в Польщі (а потім думати – гадати  кому його продати, бо воно не горить без допомоги газу, бензину). Олександрія (військова частина) вже з таким вугіллям мала справу ( мерзли солдати в казармах). І це країна  представник ЄС продавала нам таке вугілля.

Відсьогодні китайці, корейці вивчали можливість видобутку та переробки вугілля на енергоносії. Справді, ніхто не хоче вкладати кошти в пісок. Але ж подивіться нова влада вже діє 100 днів. Можна було розставити бодай  акценти – визначити час, коли буде розглядатися питання видобутку вугілля. Донбас і  Луганщина сьогодні – це втрата всього вугілля, що видобувається для  підприємств та нас з вами.

Олександрійське буре вугілля може забезпечити кілька центральних областей  країни теплом, електроенергією, газом і пальним. Китайці-корейці, вже лікті собі кусають, що погодились будувати збагачувальні вугільні фабрики на Донеччині та Луганщині. Олександрія була в списку Тепер будемо чекати К.Жеваго.   

Відношення до людей праці, що тоді, що сьогодні однакове. Кожна влада лобіює  свої «власні» інтереси.

 Виступ нардепа від КПУ  В.Кудрі на сесії парламенту 6-го червня поточного року (стенограма виступу на сайті ВРУ)  з приводу буровугільної галузі в Олександрії – це ще одне намагання  відродити видобуток  бурого вугілля.  І це треба робити. Після  війни була подібна ситуація. Відбудували, відродили, побудували  красень-місто… Це вже виклик новому Президенту України і його команді.  

 Іван Мельник