Здається, що  свідомих олександрійців, тих хто пам’ятає наше недалеке минуле, не так  уже й багато в Олександрії. Щорічно  кількість людей стала – кілька сотень  (на 80- ти тисячне населення, - авт.)  олександрійців приходять  до  пам`ятного  знаку – хреста, щоб згадати  своїх рідних, близьких, які  в 1932- 1933 роках  померли жорстокою смертю – від голоду організованого  сталінським тоталітарним режимом.  У 1930- х роках український народ вже зрозумів,  що таке «більшовизм Сталіна», коли на Україні почалися масові заворушення-повстання  проти влади Москви. В історії відомо понад 5000 таких заворушень, але всі вони жорстоко придушувалися. Побачивши, що таким чином Сталін не зможе приборкати український народ – було  вирішено  розкуркулити  селян, а потім голодом  задавити Україну. І це  вдалося! Мільйони  українців були відправлені на Соловки – на вірну смерть,  інші мільйони - від мала до велика були приречені на голодну смерть…

Історія свідчить, що сьогодні  кожна  родина свого часу понесла втрати – смерть рідних від голоду.  Всього ця  цифра коливається  в  межах 10 млн людей.

 Хвилина  мовчання, люди  несуть запалені свічки до підніжжя знаку. Звучить траурна мелодія, яка нагадує страшне минуле, а щоб воно не повторилось – слід сьогодні пам`ятати.  Це стосується  кожного  з нас.  Геноцид  не повинен повторитися.

 На жаль, на  всі намагання Тетяни  Смоліної ,- небайдужої олександрійки, яка  доглядає за священним місцем,  більше привернути увагу влади в облаштуванні пам’ятного знаку, не знаходять підтримки.  Прийшов  час справді зробити так, щоб цей знак нагадував справжню могилу – нагорнути  пагорб 1,5 метрової висоти і на ньому  возвеличити хрест  – це вже буде  місце  справжнього поклоніння.    

Це потрібно і мертвим, і живим, і ненародженим!

І.Мельник