Говорити про сьогоднішню енергетичну ситуацію не легко, коли ціна на газ захмарна для всіх, хто його споживає.  Не треба лукавити, але коли відносини з Росією були нормальними в газовому питанні, то і машинобудування, і хімічна та легка промисловості перейшли на використання газу.  Сьогодні, коли  долар стрімголов злетів  вверх – за  1000 м 3  газу треба заплатити біля 8000  грн  - увесь промисловий комплекс  України різко посунувся вниз -  катастрофічне падіння економіки боляче вдаряє по людях.., бо ціни на все, без винятку, зросли в рази, і сьогодні майже подекадно зростають.  

 Шукати шляхи виходу з енергетичної залежності дуже складно, і в той же час можливо, якщо рухатися в цьому напрямку послідовно. Так, свого часу активно, і  як бачимо, не безпідставно, мусувалась така пропозиція:  50 млн. тонн соломи (залишки від пшениці, ячменю), що залишаються в полі здебільшого після збору врожаю використовувати як паливо. Зокрема, виробляти пилетти - тверде паливо.  Таким чином, можливо реально забезпечити всю сільську інфраструктур (школи, дитсадки, бібліотеки, амбулаторії, Будинки культури, сільради, магазини дешевими  альтернативними енергоносіями. Були розрахунки.., але  ніхто з державних мужів того часу всерйоз і до цього часу не прислухався.  Біда прийшла, як грім серед ясного неба... І знову мовчить влада.  

 Першими, хто зрозумів, що економія на газу – це шлях до зменшення витрат у нинішніх умовах, були сільгоспвиробники. Сьогодні кмітливі підприємці пропонують хорошу ціну на залишки від збору врожаїв, бо виробництво з них твердого палива  на «розхват».  

Мій співрозмовник, директор ТОВ «Колос» Олександр Замковий:

- Чому мова йде лише про солому? А рахували скільки залишається відходів від збору соняху, кукурудзи, сої, гречки, рапсу. Це ще десятки мільйонів тонн палива, що лежать під ногами. Безумовно, що сьогоднішня складна енергетична ситуація виникла не сьогодні,  і не вчора, вона йшла до нас на протязі останніх років, коли щорічно невпинно зростали ціни на енергоносії. Прийшлося і нам шукати альтернативу їх дорожнечі. Першим кроком у позаминулому році було переведення центральної ремонтної майстерні з газу на теплопостачання з використанням соломи. Минуло року розпочали виробництво  паливних брикетів - пиллетів з соломи.
- Знаю, що вже ряд шкіл на Олександрійщині,  офісів та дитсадків обігріваються від подібних альтернативних джерел енергії.
- Ми також цього року перевели опалення офісу товариства на альтернативний енергоносій власного виробництва. Відповідно придбали сучасне обладнання - водогрійний котел на твердому паливі українського виробництва з повним  автоматичним  управлінням. Математика на нашу користь. Освоїли новий вид твердого палива – запустили в дію цех по виробництву гранул з залишків соняху. Фактично  з польового сміття. По своєму ККД (коефіцієнт корисної дії) гранули мають  майже таку ж теплоту згоряння 2300  ккал/кг,  як,  наприклад, буре вугілля, що має в основі ту ж рослинну структуру. Спалюємо щоденно  від 120 до 170 кг гранул. Через бункер паливо автоматично надходить до камери спалювання. Теплопродуктивність котла складає 60 кВт (4 кВт/год. ). Установка економна, працює в автономному режимі. Для її обслуговування потрібно лише 15 хвилин робочого часу на добу.

- Скільки ж у цифрах маєте економію?
- Якщо опалювання офісу газом, до переведення на альтернативне опалення, коштувало нам до 17 тис. грн щомісячно при опаленні площі контори в 470 м2, то сьогодні затрати складають не більше 5 тис. грн на місяць разом з виробництвом гранул, з обслуговуванням  котла, з оплатою праці. Установка окупиться вже цього опалювального сезону.  Думаю, що в цьому напрямку будемо і надалі рухатися.   

І.Мельник