Саме такий девіз було взято за основу нового електронного видання  газети  «Істина від Олександрії».  Справді, скільки б ми не говорили, заговорювали, але правду нікуди діти. Вона скрізь, вона в нас, вона поміж нас, вона слідкує за нами, вона боготворить і нищить. Її славлять і бояться… вона істина нашого буття. А яке воно наше буття? Олександрійське?  Правдиве і брехливе,  порядне і низьке,  високе і жалюгідне, пророче і  незбагненне.

Розібратися, виявити, віднайти істину – суть того чи іншого моменту життя, довести до свідомості людей, без викривлень –  правдивими фактами, допомогти, врятувати, примножити добропорядність, боротися зі злом і кривдою – завдання нашого видання. Багато завдань, якщо навіть маленьку частину ї втілити в життя спільно з  небайдужим читачем -  можна буде сказати, що щось таки вдалося в цьому світі змінити на краще.  Так і повинно бути:  істина сильніша від неправди. Вона  вічна – на ній побудований всесвіт людства.

Інша сторона, що багато в цьому світі неправди,  зла, насильства, невігластва, але віриться, що в нашому маленькому провінційному містечку, де все є:  корупція,  кумівство, відкрита підлість чиновників, невихованість, черствість до проблем людей, де правлять  гроші і безчестя, треба вести роз’яснювально-викривальну роботу, щоб  менше було підлості і  грубощів, обману і здирництва, духовного насильства несправедливості і відкритої брехні.

 Олександрія комусь мала батьківщина, комусь місце проживання, іншому -  стартовий майданчик у «світле» майбутнє:  вкрав, випив і в тюрму. Пам`ятаєте цей відомий народний вислів. Ось і в нашому житті щось подібне відбувається. Не завжди говоримо правду. Часто відмовчуємось, залишаємося осторонь невирішеної проблеми.   Моя хата з краю. Як в`їлося в наше життя це поняття. Як віддалились ми сусід від сусіда, кум від кума, брат від брата, син від батька… 

Головна причина – відсутність впевненості у чеснотах наших чиновників різних мастей.  Є
 порядні, ділові, чуйні і доброзичливі, чесні і  відкриті. Та в більшості своїй їх не так уже й багато. Скажете: не так! Чому ж тоді ми так живемо? Чому десятки приватних адвокатських і нотаріальних контор виросли немов гриби після рясного дощу.  Рясність неправди, відсутність моралі та  честі – ось все те, що ми сьогодні відчуваємо на кожному кроці нашого буття.

Ринок – обважують на кожному кроці, а ми мовчимо! Черги – одні вистоюють, а інші – без черги скрізь і всюди перші! Комусь – своєму тепле місце і його дітям і онукам, і… правнукам у всіх кабінетах влади, як естафетна палка передається, незалежно біжить він на залік чи ні. У судах без грошей нічого робити! Теж саме стосується силових структур. Ти ніхто, хоч триста разів будеш правий. Правий той, у кого гроші!  У лікарнях блат і корупція непорушна! Вічна! Чи насправді, якщо мовчати?! 

Чи вийде у нас діалог з читачами, чи будуть вони відверті у своїх міркуваннях і роздумах, чи готові вони поділитися своїми проблемами, і чи бажають вони мати за основу – істину, покаже час...

А сьогодні ми вирушаємо у світ нашого повсякденного життя, з його добром і злом, з його відвертостями і  махровою брехнею. 

Не хочеться розпочинати з поганого. Люди підкажуть куди йти і про що говорити.

З повагою, редакція «Істина від Олександрії»