Ветерани, воїни, захисники, партизани, підпільники, переможці, трудівники тилу… з кожним днем ми все рідше вживаємо подібні слова. Здебільшого в День Перемоги та 22 червня – початок Великої Вітчизняної війни.  Сумно говорити, але підпільників, партизанів, вдів загиблих героїв, здається, вже немає в Олександрії… 70 - річчя Перемоги засвідчило щасливу і сумну дату, коли учасників бойових дій залишилось надто мало.

Більшість з  ветеранів, що залишились живими, вже прикута до квартири, а більше – до ліжка…

Буквально днями в статті «Згадує донька Г.І.Держакової» про  колишній концтабір на місці цегельного заводу, мав розмову з племінницею В.Груші, активного підпільника Олександрії…  Випадкова зустріч  9- го травня  на центральній площі  міста з учасником бойових дій – знайомлюсь Груша Андрій Іванович, як вияснилося, двоюрідний брат В.Груші, меморіальна дошка якого встановлена на приміщенні ЗОШ №6.

- Призваний до  червоної  армії в Німеччині, в  березні  1945 року.  В 1942 році, у віці  15 років був вивезений на каторжні роботи до німецького міста Потсдам. Що пережив за  ті роки - важко про них говорити. То окрема тема для розмови. Сьогодні - головне, що ми прожили в мирі та спокої  стільки років.  То велика Перемога... Як тільки наші війська звільнили місто був зарахований до 280-ої стрілецької дивізії в 1031-й полк. Штурмував Берлін. Пам`ятаю ту щасливу звістку про завершення війни. Яка то була радість, її словами не передати, не передати ті хвилини, коли відчув, що залишився живим…  А далі все своє життя присвятив військовій службі. Мені не соромно говорити, але  я пройшов шлях від рядового  солдата до майора без  військового училища. До 1962-го року  проходив службу в різних військових частинах колишнього СРСР.  Останнє місце – м. Коломия, звідти і переведений був до рідного міста Олександрія. 36 років віддав службі в армії.  Радий,  безмірно щасливий,  що дожив до цієї славної дати – 70 років Перемоги над  фашизмом. Бережіть і цінуйте  мир – він запорука щасливого майбуття… Війна  на Сході  - це  крок  назад, до насильства і смерті….

І.Мельник