Поздравляем Вас Гость
Четверг
02.05.2024
14:04
Меню сайта
Наш опрос
Как вы оцениваете наши новости?
Всего ответов: 125
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Поиск
Архив записей
Реклама
Главная » 2015 » Июль » 14 » Відійти від чорного минулого до світлого сьогодні
11:53
Відійти від чорного минулого до світлого сьогодні

У «чистий» четвер, 9 квітня 2015 р. парламентарі прийняли пакет із 4-х законів про декомунізацію. «За» прийняття законів проголосували 254 народні обранці. Один з них «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».  У статті  №2 цього закону, зокрема, говориться, що головним злодієм був комуністичний тотолітарний режим 1917-1991 рр., що проводив політику державного терору, яка зхарактеризувался  численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм фізичного терору, переслідувань…

Згідно  цього ЗУ виконавчим комітетом Олександрійської міської ради  прийнято рішення про створення  міської  робочої групи з реалізації положень ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону  пропаганди їхньої символіки» та затвердження її персонального складу.

До складу комісії увійшли В.Чеботарьов - керуючий  справами  виконкому, Є.Писаревський – головний спеціаліст відділу внутрішньої політики міськради, Г.Абажей – директор міського Палацу культури, депутат міської ради, С.Балашов – начальник архівного відділу  міськради, О.Божко – краєзнавець, І.Бугайченко - депутат міськради, В.Горенко – начальник управління  освіти, молоді і спорту. Н.Жахалова – краєзнавець,  А.Жарко – краєзнавець, Т.Ігнатьєва – головний архітектор  міста, Ю.Колісник -  учитель історії, ЗОШ I-III  ступенів №19.

Що треба міняти?

Знищуються зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР їх; гімни; поєднання серпа і молота, самих чи з п’ятикутною зіркою; символіка компартії; пам’ятники та інші зображення діячам компартії від секретаря райкому і вище, високопосадовцям СРСР і союзних республік, а також працівникам радянських органів КДБ будь-якого рівня; пам’ятники та інші зображення, присвячені діяльності компартії, встановленню так званої «радянської влади» в Україні; зображення гасел компартії та цитати її керівників, а також працівників радянських спецслужб; назви адміністративних одиниць, населених пунктів, вулиць, майданів тощо, а також підприємств, установ та організацій, що містять імена посадовців компартії та комуністичної держави або КГБістів, а також назви, присвячені різним комуністичним ювілеям, компартії, боротьбі проти борців за незалежність; «найменування комуністичної партії»; забороняється  розміщення прапора, герба та символіки гітлерівської партії і держави періоду 1935-45 рр.,...

За 6 місяців закон повинен бути виконаним

На демонтаж пам’ятників, зображень та інших символів тоталітаризму, а також на перейменування вулиць, площ дається 6 місяців з дня набуття чинності закону. Прийняти відповідні рішення та виконати всі необхідні дії мають місцеві ради. Вони ж і облаштовуватимуть потім звільнений громадський простір.

Звісно, що закон треба виконувати, але думку людей треба знати. Ми добре пам’ятаємо «ленінопад», який для більшості його учасників став цирковим трюком, забавою, цікавою пригодою,  «місцевим героїчним подвигом», дії яких багато людей засудили… Сьогодні «ці герої»  облаштовують на місці пам’ятника «риболовлю». Були організатори, були виконавці – та немає волів тягнути плуга. Але то вже до совісті і честі тих людей, котрі ховалися за спинами молоді. 

 В Олександрії під перейменування вулиць, провулків, площ підпадає мало не вся  топоніміка міста. Право свободи слова, плюралізму думок, що є основами демократичного розвитку України ( до речі, про це говориться в даному законі, – авт.) не слід нехтувати. З цього приводу редакція газети «Вільне слово» провела опитування мешканців Олександрії  стосовно перейменувань вулиць і площ міста. Опитували людей різного віку і соціального стану. Відповіді були неоднозначні.

 Віктор Хомецький, 58 років, робітник:

- Відношусь до вирішення цього питання позитивно, але при умові, щоб це не було за  мої кошти, коли заробітна платня не підвищується, коли ціни в магазинах  лякають так, що немає бажання туди зайвий раз заходити. Звісно, що більшість вулиць було названо в угоду минулої влади. Цікавий момент з цього приводу. Було в місті кафе під назвою «Козак Вус». А він же засновник нашого міста! Ні вулиці, ні провулку, ні площі не було названо на його честь. Це я говорю про історичну пам'ять. Десятиліттями насміхалися над засновником Олександрії. Хоечться вірити, що назви будуть  відповідати  історичному минулому, щоб більше ніколи  не займалися наші нащадки перейменуванням. 

Руслан Абілов, 33 роки, майстер-будівельник:

- Прийшов  історичний час змін, змінилася влада, політтичний та ідеологіний  устрій України  - повинна змінитися і вся ідеологічна освіта, символіка. Згоден, що одіозні прізвища, що носять назви вулиць Олександрії, кеотрі не мали жодногов ідношення до міста,  повинні бути замінені на історичні, треба повернути ряду вулиць ім`я, що вони носили на початку заснування Олександрії, щоб більше ніколи не змінювати, не витрачаючи кошти, яких катастрофічно не вистачає для більш необхідних речей в країні.

Ірина Чеботарьова, 32 роки, секретар:

- Ця робота зараз не на часі, взагалі, я проти перейменувань вулиць, площ., назв міст.  Як на мене, вони особисто не впливають, не міняють моїх поглядів, поведінки. Я не звертаю уваги. Люди десятиліттями звикали до їх назв, не  задумуючись про якісь там політичні підтексти, що можуть особливо  впливати на повсякденність нашого життя. Головне, щоб була  стабільна робота, молодь була задіяна в розбудові ноовї держави, щоб їй було цікаво і гідно жити в Україні.  Це головне, що сьогодні треба молоді Олександрії.
Євгеній, 30 років, прізвище не назвав:
- Ця влада, що сьогодні в країні, немає морального права перейменовувати  вулиці чи руйнувати пам`ятники. Вони їх будували? Що ця влада дала мені і таким як я – нічого, безробіття. А відволікати мене від нужденності, як заробити, піаром, фарсом «геройства», коли в країні війна – це блюзнірство. Невже в Києві не розуміють, що це дрібниці - перейменовувати всулиці, міста, коли гинуть на Сході воїни,  наші земляки, мої друзі, коли молоді люди зневірилися відшукати роботу, коли пенсіонери виживають на мізерну пенсію, коли попереду зима, коли принесуть бігунці на оплату за тепло. Мені на мою зарплатню не вижити. Буду оформляти  субсидію, але хіба це державний вихід. Це більше схоже на те, що МВФ ставить такі умови, що ми не можемо їм відмовити, бо не буде кредитування подальшого. бось, що все закінчиться Грецією. Подивимося, як греки  будуть далі жити.                      

Віталій Флоря, депутат міської ради:

- Перейменування вулиць має право на життя, коли, наприклад, вулицю ім. Пархоменка перейменують на вулицю М.Бендерова, чемпіона світу з військово-спортивного багатоборства. Знав цього видатного спортсмена з дитячого віку, який прославив місто, область, Україну на весь світ. Це був справжній патріот і загинув, як герой. З таким підходом я згоден. І головна умова, щоб перейменування вулиць, площ відбувалося не за рахунок місцевого бюджету – за рахунок олександрійців, а за державні кошти. Повинна бути цільова субвенція з казни держави. Мені сьогодні дуже важко віднайти 1000 грн., коли вул. Горького буде перейменована. А так, все колись пивинно змінюватися, якби лише в кращий бік. Я за  все, що дасть поштовх до кращого життя.    
 Сергій Мартюшів, 21 рік, робітник:
- Я категорично проти перейменувань вулиць, площ, міст. Це моя особиста думка, моя позиція, на яку маю законне конституційне право. Розказувати чому я проти -  не буду. Проти і все. Про інше нехай дбають там.

- Мені боляче промовляти деякі назви вулиць і площ нашої славної Олександрії. Вона достойна  більшого. Закон про декомунізацію вчасний. Він повинен  встановити історичну  справедливість по відношенню до  наших місцевих борців-героїв за незалежність України XX  століття. В свою чергу  пропоную перейменувати одну із вулиць на вулицю борця проти  денікінців, більшовиків, німецьких загарбників отамана Григор`єва.  Далі, моя пропозиція стосується назвати одну із вулиць іменем Ф.Кравця, нашого земляка, прославленого трудівника заводу «Віра-Сервіс», який став лауреатом державної премії СРСР. І таких  прикладів можна навести десятки, коли наші земляки гідно, без плям, що стосуються партизанського та підпільного руху на Олександрійщині, прославили наше місто у свій час. Мені дуже цікаво знати, хто в місті займається питаннями перейменувань  вулиць і площ. Мої поради і досвід могли б стати в пригоді, - висловив думки Віталій Куропятник, 76 років, автор  кількох книг – спогадів,  колишній директор рудоремонтного заводу (1974-1989 рр.).

І до роздумів. Великий Тарас Шевченко, митець влучного слова, думок свого часу застерігав: "Чужому навчайтесь і свого не цурайтесь". Щоб ми бува в гонитві з перейменуванням не втратили  істинного обличчя Олександрії.    

 І.Мельник

Просмотров: 1311 | Добавил: wernega | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]