Сергій Кузьменко: "Президент доручив мені керувати областю, тому у відставку я не подаватиму"

Через нашу газету "З перших вуст" (№ 3 за 15 січня нинішнього року) відомий громадський діяч і науковець Володимир Панченко звернувся до голови Кіровоградської облдержадміністрації Сергія Кузьменка із запитаннями стосовно реалізації сподівань учасників Революції гідності в конкретно взятій області.

Підстав для цього в нього, як і в громадськості, було (та і залишається) достатньо, адже за рік, що минув, нічого не змінилося, зокрема, ті, хто брав участь в організації антимайдану, завезенні «тітушок» у Кіровоград, підтримував злочинну владу Януковича, залишаються при посадах. Логічним було сподіватися, що Сергій Анатолійович на публічні запитання дасть публічну відповідь, але він прийняв інше рішення – відповів В. Панченку листом. Про що в ньому йдеться? З цим запитанням газета звернулася до очільника області, але розмова з ним почалося дещо з іншого.

– Сергію Анатолійовичу, ми зустрічаємося з вами на річницю трагічних подій на Майдані, тому я хочу запитати ось що: Сергій Кузьменко лютого 2014 року і Сергій Кузьменко лютого 2015 року – це інша людина, інші погляди? Як ви з висоти прожитого року ставитеся до того, учасником чого були?

– Кузьменко в будь-які роки був, є і буде залишатися Кузьменком – людиною, яка переживає за все, що відбувається в нашій, моїй країні. Я б не сказав, що Кузьменко сьогодні менший патріот, ніж п’ять років тому. Я завжди однаково любитиму цю країну і служитиму їй чесно, використовуючи можливості, які маю. Говорячи про події річної давнини, можу стверджувати, що в мене немає відчуття, що я знаходжуся не в тому місці, або роблю не те, що потрібно для моєї країни.

– Ваша оцінка того, що відбувалося рік тому?

– Я глибоко вірив у те, що та енергетика і та позиція великої кількості людей, які бажали своїй країні, щоб вона рухалася в напрямку європейського розвитку, вони будуть домінуючими і ніщо не зашкодить нам цього досягнути. Весь 2013 рік як народний депутат вважав сенсом свого перебування у Верховній Раді те, що я є людина, яка причетна до формування історії своєї країни, до прийняття необхідних законів, щоб країна підписала асоціацію з Євросоюзом. Таким було моє переконання. І коли в листопаді з’явилася інформація, що керівництво країни починає міняти цей вектор, що почалися якісь перемовини з Путіним, особисто для мене це було трагедією, драмою, розчаруванням, власне, викликом для мене як людини. Далі я орієнтувався на тих людей, які продовжували говорити про необхідність європейської асоціації. Одним із них був Петро Порошенко, з яким я тоді ближче познайомився і далі орієнтувався на проєвропейських депутатів. Усе, що відбувалося далі, було в цьому контексті.

– Можете сказати, що Ви сподівалися, що врешті-решт до кровопролиття не дійде?

– Я не належав до тих людей, котрі підштовхували Україну до Митного союзу. Я з ними не спілкувався, на нарадах не бував і говорити про мою причетність до тих подій, які завадили підписати асоціацію, – то це неправда, я був з іншого боку. Коли сталося побиття студентів на Майдані 30 листопада, я, зустрічаючись із журналістами, завжди говорив, що це неприйнятно і те, що я не хочу нічого спільного мати з людьми, які спілкуються із своїми громадянами за допомогою сили.

– Тобто Ви вірили, що здоровий глузд переможе?

– Я вірив, що зміна влади в країні можлива у мирний спосіб. Я вірив у те, що ті домовленості, які були в лідерів Майдану при підтримці європейських лідерів із владою, забезпечать це, і ми врешті-решт зробимо європейський вибір реальністю.

– Коли Ви йшли на цю посаду, мали якусь свою програму і в чому її суть?

– Якби посада «губернатора» була виборною, я безумовно мав би таку програму, і коли б люди її підтримали б, то й виконував би. Голова облдержадміністрації – це представник виконавчої влади на місці, тому мене призначили на цю посаду, щоб я виконував ті програми, які мають уряд і Президент.

– Але ж Вам, мабуть, хотілося щось зробити для області, для її людей?

– Безумовно. Моїм завданням було, є і залишається зробити так, щоб життя жителів області стало кращим. Вважаю, це логічним бажанням людини, що сьогодні ми змушені займатися в першу чергу обороною країни. Левова частка того, що відбувається в облдержадміністрації, воно спрямоване на виконання завдань з мобілізації, підтримки військових, їхніх родин, хоча чимало робиться і для створення нових робочих місць, підвищення заробітної плати.

– Днями Президент оголосив догану вашому черкаському колезі за прорахунки в підборі керівників райдержадміністрацій. Чим ви керуєтеся при підборі кадрів цієї ланки?

– Насамперед ці люди повинні поєднувати в собі багато рис. По-перше, вони мають бути патріотами; по-друге, бути фаховими, мати досвід управлінської роботи; по-третє, щоб вони користувалися повагою в людей. Неприйнятною для мене є спроба деяких політичних партій втручатися в процес призначення, вести політичний торг. Президент поставив чітке завдання: на державних посадах мають бути не політики, а державні менеджери, які служать народу, а не партіям. Водночас я намагаюся знаходити баланси і компроміси з політиками, щоб ми все-таки залучали на державні посади тих, хто користується в людей повагою і має досвід роботи.

– Призначено голів кількох райдержадміністрацій. Ви в них упевнені?

– Я не можу подати кандидатуру людини, в якій невпевнений. Водночас, я розумію, що всі ми люди, всяке може трапитися. Я не знаю людей по двадцять років, тому прислухаюся до думки і депутатів, і керівників підприємств, і активістів, і тільки тоді виходжу на рішення.

– Економічний блок: хто ним опікується в облдержадміністрації?

– Це безперечно важливий напрямок, і тут важливо знайти людину, яка б однаковою мірою була і фахівцем, і мала довіру економічної спільноти області, тому в цьому питанні я маю контакти, діалоги з тими, хто формує економіку нашої області. Це Станіслав Березкін, Андрій Райкович, Павло Штутман, Євген Бахмач та інші. З ними радимося, хто має бути ця людина. Всі вони вважають, що Віктор Серпокрилов (колишній перший заступник голови, нині радник голови. – Ред.) – це фахівець, що має великі знання, і це людина, якій перераховані вище люди довіряють. Тому ми користуємося знаннями цього менеджера. Він не державний службовець, але особисто для мене служить джерелом дуже потрібних знань. Сподіваюся, що вже найближчим часом ви дізнаєтеся про призначення заступника з цього напрямку.

– Ви говорите, що Ви радитеся з провідними бізнесменами, але ж це конфлікт інтересів. Щоб там не казали про них, у них свої інтереси на першому плані. Вони представляють власний бізнес.

– Ви праві. Приватний бізнес несе в собі приватний інтерес, але всі ці люди, які створюють робочі місця, платять людям зарплату, – це фундамент економічної стабільності в області. Минулого року ми сплатили на сімнадцять відсотків податків більше, ніж попереднього року, і це стало можливим завдяки роботі бізнесу, тому ми підтримуватимемо бізнес, сприятимемо його розвитку.

– Область серйозно допомагає нашим військовим. Що ще сьогодні є нагальним?

– Багато таких питань. Наприклад, для нас важливо, щоб усі райони отримали своїх керівників. Питання заступників голови облдержадміністрації, начальників управлінь. У нас уже є бачення того, що деякі з управлінь мають очолити нові люди. Можна вже сказати, що освіту очолить нова людина. Особлива увага приділяється сільському господарству – від того, як воно спрацює, залежатимуть підсумки року. Важливо і далі розвивати переробну промисловість. Набиратиме обертів Новокостянтинівська шахта, де зможуть працювати смоленські шахтарі. Маємо подбати і про культуру.

– А тепер про п’ять запитань Вододимира Панченка до Вас. Ви можете відкрити їх для наших читачів?

– Звичайно. Перше. Стосовно підтримки диктаторських законів від 16 січня 2014 року. Вкотре хочу наголосити, що я не голосував за них, про що наступного ж дня направив до Секретаріату Верховної Ради України відповідне звернення на ім'я голови парламенту з проханням вилучити моє прізвище зі списку депутатів, які проголосували «за». Я щиро переживаю і добре усвідомлюю усі трагічні наслідки «законів» 16 січня, які довелося і доводиться переживати всій країні і нині, коли на Сході проливається кров кращих синів, коли гине і страждає мирне населення, коли країна втрачає значну частину своєї економіки. Друге – щодо люстрації. Глибоко переконаний, що не лише на Кіровоградщині, а й узагалі в державі, будь-які процеси мають відбуватися згідно з чинними законами, без порушень Конституції України, прав і свобод громадян. Третє – чому я не брав участі у заходах з нагоди Дня Свободи і Гідності 21 листопада 2014 року. Як голова облдержадміністрації я звернувся через ЗМІ до жителів області, наголосивши, яке значення для країни має Майдан, та оприлюднивши свою громадянську позицію щодо нього. А того дня у мене було чимало невідкладних завдань – нарада з олександрійцями щодо вирішення проблем місцевого буровугільного комплексу. Хочемо відродити цю галузь, допомогти колишнім шахтарям отримати належні їм документи і виплати. Були також зустрічі з активістами місцевого Євромайдану та кількома депутатами обласної ради. Четверте – про головного редактора «Народного слова». Валентину Бажан призначено головним редактором газети рішенням сесії обласної ради за результатами відкритого конкурсу. Якщо ви маєте інформацію про конкретні приклади громадської діяльності головного редактора «Народного слова», що порушують закони України, будь ласка, озвучте їх. До облдержадміністрації наразі не надходило жодної подібної інформації, тим більше, що пані Бажан, за її словами, не перебуває в «Русском блоке». У Кіровограді вона очолює громадське культурно-просвітницьке товариство «Русское движение». П’яте – стосовно того, чи зустрічався я з родиною Героя України Віктора Чміленка. Напередодні новорічних свят було узгоджено дату мого приїзду до родини Чміленків, тим більше, що ми маємо намір привітати родину з народженням онуки. На жаль, погодні умови цьому завадили, але ми найближчим часом обов'язково побуваємо у цієї сім'ї. Повірте, я маю про що з ними поговорити. І поїду до них з відкритим серцем. Не лише родині Віктора Чміленка, а й усім жителям Кіровоградщини, моїм землякам, хочу ще раз сказати, що ніколи не ховатимуся від відповідальності. І останнє. Президент України доручив мені керувати Кіровоградською областю, тому у відставку я не подаватиму. Це зробити найлегше. Навпаки – я робитиму все можливе, щоб у такий складний і визначальний для держави час не просто виправдати виявлену мені довіру, а реальн

о консолідувати суспільство, реформувати економіку, об'єднати громаду заради перемоги, заради миру і європейського майбутнього України. В листі до Володимира Євгеновича я висловив сподівання, що охоче познайомлюся з ним ближче, що й відбулося під час нашої нещодавньої зустрічі.

– Дякую за відверті відповіді на запитання й бажаю Вам успіхів.

– Дякую.
Валерій М’ЯТОВИЧ