Для олександрійців все ж цікаво буде «прокрутити»- згадати, бодай фрагментарно, відновити  в своїй пам`яті незабутні події минулого трагічно-буремного 14-го року. Це вже історія. Рік минув – вмер, його не воскресити (і слава богу, бо в цілому, глобальному, життєвому, він приніс багато горя, розчарувань, та було і хороше… ).  Як сказав один із видатних, а що буде після смерті (в даному випадку прожитого року) – буде історія. Ми всі разом пишемо свою, місцеву історію: маленьку і велику; трагічну і радісну; безнадійну і  з вірою…

 Що ж найбільше вкарбувалося, що стало визначальним в історії  життя Олександрійщини в минулому 2014- му році, які події прийшлося пережити олександрійцям, що в хронологічному порядку вже стали історією, ми постараємося і викласти читачам. Нелегка справа, подій було багато, можливо, щось пройшло поза уваги, судити читачам:

                    Олександрійський мартиролог.  Смертю – смерть порази

1.9 похоронок – 9 родин Олександрійщини втратили синів, чоловіків, батьків, рідних і близьких…Страшні звістки йшли на Олександрійщину з зони АТО на протязі травня-грудня. У кого лише починалося квітуче молоде життя…, несповнені надії і мрії, перше кохання, перші крики новонароджених, малі дітки....

 За покликом серця, за відсутністю і роботи, і це не слід відкидати, пішли добровольцями… Загинули красиві юні хлопці, захищаючи цілісність України. Не всі ще посмертно відзначені державою, не всі рідні отримали пільги... Сьогодні їх немає серед нас, а це найстрашніше,  це - найбільша сімейна трагедія, це – трагедія України… Згадаймо ще раз поіменно наших героїв, щоб пам’ятати, не забувати, що вони були першими серед нас, хто віддав своє життя там, де сьогодні вирішується доля  незалежності та існування цілісної, унітарної  України.  

Першим пішов з життя Сергій Кравченко (гвардії капітан, старший  бортовий технік-інструктор,  загинув 29 травня 2014 року, збитий гелікоптер, нагороджений посмертно орденом «За мужність» I ступеня). Похований в м. Олександрія.

Максим Бендеров (06.1990 р.н, м.Олександрія,  старший солдат, 3-й окремий полка спецпризначення. Загинув потрапивши під мінометний обстріл 16 липня 2014 р.,  Посмертно нагороджений орденом «За мужність»  III ступеня від 14 серпня 2014 р. 

Олександр Басак (12. 04. 1989 р. н., смт Пантаївка, Олександрія,  старший солдат, патрульний відділ інспекторів, Донецький прикордонний  загін, загинув 31 липня 2014 р.  у проміжок часу 03.20 -03.50 31- липня під час обстрілу диверсійно-розвідувальною групою  в районі с. Василівка Донецька обл. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня від 08.08.2014 р.

Євген Танковський (11 грудня 1979 р. н,  смт Приютівка, Олександрійський район,  старший лейтенант, командир взводу, 25- та  окрема повітряно-десантна бригада. Загинув 8 серпня 201 4 року від міни в районі  м.Торез, Донецька обл., Указом Президента України П.Порошенка від  14- го листопала 2014 року  посмертно нагороджений орденом «Богдана Хмельницького»  III  ступеня.

Гордій  Кіктенко (21 рік, сирота - виховувався в родині дідуся і бабусі, солдат, кулеметник, 3-й окремий батальйон  НГУ «Донбас», загинув 29 серпня під час виводу з оточення під Іловайськом).

 Олександр Козенко (загинув 14 вересня близько 21 години під час обстрілу блокпосту російськими бойовиками  с. Чорнухіно Луганська обл.,  район Дебальцеве, кулеметник, 11-й територіальний батальйон «Київська Русь»). Похований в м. Олександрія. 

Олег Кулигін( 6 серпня 1971 р. н.,  капітан, начальник інженерної служби. 3-й окремий  полк спецпризначення. Загинув 14 вересня  2014 року  під час  обстрілу  російськими бойовиками  аеропорту Донецька. Від 6- го жовтня  2014 року посмертно нагороджений орденом  «Богдана Хмельницького»   III  ступеня.

Максим Озеров (1988  р.н,,  смт Нова Прага Олександрійський район, солдат, загинув  24 вересня під час обстрілу терористами з системи РСЗВ «Град», гаронатомктів, та мінометів блокпосту в районі с. Малоорлівки, Шахтарський р-н Донецька ).  Похований в рідному селищі.

Андрій Лупаїн (загинув 19 грудня під Волновахою, 33- річний Олександр Лупаїн. С.Бутівське, Олександрійський район. Призваний в жовтні одним із київських військкоматів.  Служив сапером у танковому підрозділі. Загинув під час виконання бойового завдання – смертельно був поранений кулею.  Похорони відбулися 22 грудня  в  с.Бутівському.

     «Ленінопад» -  провісник наших трагедій  

2. Я не виступаю в ролі апологета – захисника  комуністичних учень чи течій в історії, але  руйнування пам`ятників вождю світового  пролетаріату  В.І. Леніну (Ульянову)  (пл. Леніна, р-н залізничного вокзалу) стало поштовхом до багатьох необдуманих кроків. У новітній історії цю подію охрестили  «ленінопадом». Зруйнувати – не збудувати, а що далі? Звинуватили не одне покоління людей, яке виросло і сталося саме в часи соціалізму. Збудували країну СРСР – наймогутнішу в світі. З нею рахувалася світова спільнота, її поважали за мирність і безпеку.  …Україна 1991-го року визначилась – будувати своє життя – капіталізоване, дике. Люди залишились без засобів виробництва – стали найманцями… Ніхто й гадки не мав, що в усіх бідах будуть винні наші дідусі і бабусі, які пройшли громадянську, голодомори, репресії, фашистську навалу здолали, дали Європі нове життя, а сьогодні вона думає, що робити з нами…  Якби не вони, то і сьогодні Європа ходила б під кованим чоботом фашизму, димів би Освенцем, Бухенвальд…  Ортодоксальність сучасної політичної ситуації та новітніх політиків полягає в тому, що нічого нового, що примирило б усі верстви населення, не придумали: одних ідолів починаємо міняти на інших.  В нашому місті політики провели кілька місцевих віче, на кшталт столичного, (все вирішували руйнувати -  не руйнувати. Приклали свої руки, вірніше «чужими руками загребли жар»,  а потім на пряме запитання: навіщо, дехто з організаторів зробив  відповідну міну - обурення на обличчі – відмовився  від своєї участі. Це тільки наш місцевий політбомонд може так діяти.  З під-тишка – до останнього трусилися піджилки.  Залишилась пустка. Дякувати долі знайшлися люди привели в порядок площу, а ось  «борців за нове життя» не помітив серед  учасників  відтворення первісного  стану площі, хоча б організували суботник, чи збір коштів. Затихли – мавр  свою справу зробив…

Варяги не пройшли

3. Вибори  народного депутата стали для Олександрійщини  яскравим прикладом того, що люди обирають не за модними політичними гаслами, необґрунтованими звинуваченнями, що крім пустих слів нічого не несуть в собі, а обрали реальну, знану, ділову, досвідченого господарника та авторитетну особистість.  А скільки було провокацій, різноманітних  інсинуацій, скільки пасквілю було викинуто в місцевій жовтій пресі – в газетах мотильках, скільки не старались чавити гідність і порядність  людини,  її ділову репутацію і господарність, - не пройшло, не повірили брехні і пустослів’ю виборці. Не віддали голоси за приїжджих варягів – обіцялок  неможливого…  Обрали А.Кузьменка – це перемога кращого сьогодення, а не обіцянок того, що можемо й не дочекатись.  Ми живемо зараз!    
Висока довіра Президента

4.Відразу після вибрів Президента України, Петро Порошенка  розпочав  формувати свою команду, на яку покладає великі сподівання, як на професіоналів своєї справи.  Вже у вересні Кіровоградщина отримала нового очільника області -  39-річного Сергія  Кузьменка, вихідця в Олександрійщини.  За плечима нового керівника області великий досвід управлінця сільськогосподарською компанією,  досвід прогресивного, результативного в соціально- економічній сфері керування Олександрійським  районом, досвід на посаді заступника КОДА, що відстоював аграрність області. С. А.Кузьменко пройшов школу непростого періоду  українського парламентаризму, на його зламі, кардинальних змін.  19 вересня 2014 року Указом Президента України  Петром Порошенком призначений головою  Кіровоградської обласної державної адміністрації. Прийшов досвідчений  аграрник, менеджер з новітніми практичними задумами, політик, який  вміє примирити, консолідувати та організувати роботу багатовекторного  політичного  спрямування в русло народної довіри з бажаним результатом. Вже через діва місяці ті, хто був проти, заявили перед широкою  аудиторією, що «новий губернатор від народу, від  наш - земляк,  знає добре область, що це найкращий губернатор, беручи до уваги колишнього, що  йому, як голові облради (О.Чорноіваненко)  дуже комфортно працювати з новим керівником області». 

Допомога армії – запорука миру і спокою в країні

5.Волонтерський рух, котрий набув великого розмаху на Олександрійщині, став прикладом для наслідування іншими.  Вже з травня перші гуманітарні вантажі були відправлені в зону АТО, Володимир Стадніченко - відомий у місті  політик-патріот та його побратими розпочали першими збирати гуманітарну допомогу бійцям, що перебувають в зоні АТО,  і самі відправляють. На цю безстрокову акцію одними з перших відгукнулися  ТОВ «УкрАгроКом» в особі  його генерального директора А.Кузьменка. І пішли грузи з продуктами харчування, з ПММ, з транспортом для потреб воюючих, з доставкою БТРів  до Олександрії та їх ремонт.  Ірина  Кабанова, Євгенія Мороз, Володимир Конюшенко, Валентин Кондрескул,  – це імена тих, хто сьогодні на передовій активної допомоги нашим солдатам. Як сказав Президент України, – волонтерський рух утримує бойовий дух і фізичні сили наших  військових, його роль важко переоцінити. Я б сказав іншими відомими словами: « Все для фронту – все для перемоги!»

Світлі моменти олександрійського життя

6.Футбольний клуб  «Олександрія» за  свою 24-річну футбольну історію вперше в сезоні - 2013/2014,  здобув  срібні нагороди  чемпіонату України з футболу серед команд першої ліги.  Команда, яка ще позаторік стояла за крок до зникнення з  мапи  вітчизняного футболу, завдячуючи знову ж таки небайдужим людям, палким прихильникам футболу,  котрі підставили своє надійне фінансове  плече, щоб десятки тисяч  уболівальників мали змогу насолоджуватись чудовою грою постійно прогресуючої команди, гордитись  її здобутками. Це те, що сьогодні об`єднує нас, а не ділить на «своїх» і «чужих». Це наші світлі сторінки історії.
 7.Скільки було критики, галасу навколо реформування - перебудови  Центрального ринку. Влада, разом з підприємцями пройшли цей шлях, і сьогодні  ринок – зручний, під дахом – вода за шию не капає.., встановлені нові  торгові будиночки  дали змогу  зробити проїжджими вул. Фрунзе та К.Лібкнехта. Всього на ринку створено 4106  робочих  місць, у  тому числі на території ринку – 3558,  на розширеній території за рахунок упорядкування – 548, збільшення торгових  місць – 154.  За результатами  Національного бізнес-рейтингу серед вітчизняних підприємств, КП «Олександрійський центральний ринок» отримало  перемогу в номінації «Комунальне підприємство – 2014».
   8. Восени 2014- го року відбулося освячення іконостасу в новозбудованій Церкві Різдва Христова в мікрорайоні Перемога. Ця подія завершила комплекс будівельних робіт по органічній забудові прилеглої території храмних споруд, що стало святим місцем  для віруючих городян, де вони проводять години спілкування з богом, знаходяться серед красивого і гарного, серед тиші і  божої благодаті  - покою.      

9. Світлана Лагно втретє стала  чемпіонкою  Європи з карате.  Це сталося  30-31 травня в м.Баку (Азербайдажан), Світлана стала найсильнішою в Європі з  кіокушинкай карате.  Від України в чемпіонаті приймало участь 17 спортсменів, серед яких троє з Олександрії. Для довідки всього олександрійська спортсменка 4 рази була учасником чемпіонату Європи, в трьох останніх виходила переможцем.

10.Юний олександрійський автогонщик Даніїл Крисько в 12-річному віці виконав норматив  кандидата в майстри спорту  з автокросу. Згадаймо,  вперше ім`я цієї  талановитої дитини ми почули в 6- річному віці, коли він вперше на трасі  Вербоовї Лози змагався на  мотоциклі.  А потім… важка хвороба, боротьба за життя, жертовність батьків, віра в життя перемогла... Сьогодні юний спортсмен пересів за кермо баггі. На останньому чемпіонаті України  восени минулого року Д.Крисько здобув срібну нагороду, що дала змогу йому виконати норматив кандидата в майстри України.

11.Восени 2013 року на баготочисельні прохання віруючих села було закладено підмурки майбутнього храму  в с.Войнівка кандидатом в народні депутати України Анатолієм Кузьменком та знову ж таки завдяки ТОВ «УкрАроКом» вступив в дію перший в Олександрії багатофункціональний  спортивний майданчик зі штучним покриттям. Твори добро - це завтра країни.

12.  Минулого року В Олександрії встановлено два національні рекорди, що занесені в книгу рекордів України. Спочатку 25 травня Ю. Кузнєцов організував змагання  за підтримки народного депутата С.Кузьменка з одноразового підйому ваги. Тоді було піднято одномоментно 51-ма олександрійцями вагу в майже  в дві тонни. А вже в серпні встановлено національний рекорд з багатоповторного жиму. 16  спортсменів з різних міст країни  підняли рекордну кількість ваги, що становить 73 т. 425 кг. Такого ще не було в історії  світу.  Світовий рекорд перевищено на 192 кг.

І.Мельник