21 січня о 12. 00 відбулися похорони учасника  АТО мешканця с.Косівка, Олександрійського району 38-річного Віталія Костюка.  Жорстока доля забрала в матері сина, в дружини - чоловіка, а в 12-річної доньки - батька. 8-го він потрапивив до харківського військового госпіталю з кількома  діагнозами: пневмонія (запалення легень, гепатит та отруєння невідомою речовиною). Лікарі кілька днів боролися за життя Віталія, але смерть виявилася сильнішою. Трагедія сталася через падіння – отримав сильний  удар голови. 16-го січня В.Костюка не стало.  

 На похорони прийшло дуже багато косівчан. У кожного з них на очах сльози, біль і скорбота. З життя пішла молода людина…З міста прибули попращатися волонтери, депутати міської ради,  друзі, однокласники, товариші покійного та колеги дружини з геріатричного будинку.

У рідному селі Віталій народився, навчався в школі. Деякий час працював у місцевому товаристві.  Являється пайовиком.  Більше їздив на заробітки. Спокійний, врівноважений добрий, тихий по натурі, - таким його пам`ятають односельці. Служив воїн в 17- му батальйоні, кулеметником спочатку під с.Щастям, а далі в районі Горлівки.

У короткій розмові з воєнкомом Олександрії  С.Сидоренком стало відомо:

- Віталій був призваний Олександрійським військкоматом в квітні минулого року по мобілізації. Пройшов курси навчання в Кіровограді – став кулеметником 17-го батальйону. Це вже 11-а смерть героїв з зони АТО по нашому військкомату (перед цим загинув мешканець з с.Ганівка сусіднього Петрівського  району, який  в підпорядкуванні Олександрійського військкомату).  Велику подяку треба сказати на адресу односельців, які відгукнулися на горе рідних.Особливо велику допомогу надало ТОВ «Колос» в особі директора О.Замкового. Миттєво виділили кошти на реанімаційні заходи, організували доставку з Харкова, накрили обід. Не залишать у біді і родину – будуть допомагати. У першу чергу вирішать питання з переоформленням паю.

Поховали  Віталія Володимировича Костюка (04.081976-16.01.2015) на центральному кладовищі Косівки. Звучав реквієм, відсалютували, віддав шану герою почесний караул…

Герої не вмирають!

І.Мельник