Поздравляем Вас Гость
Понедельник
19.11.2018
10:26
Меню сайта
Наш опрос
Как вы оцениваете наши новости?
Всего ответов: 121
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Поиск
Архив записей
Реклама
Главная » 2015 » Февраль » 21 » 23 лютого – відзначати чи ні?
12:37
23 лютого – відзначати чи ні?

Раніше святом воїнів і захисників був день Святого Георгія, відзначався 6- го  травня, але після революції заборонений. У 1922 р. 23 лютого було офіційно оголошено Днем Червоної Армії. З 1946 р. свято стало називатися Днем Радянської Армії і ВМФ і щорічно відзначалося в СРСР як всенародне свято. Після розпаду Радянського Союзу дата була перейменована в День захисника Вітчизни, і тому з тих пір ми важаємо це свято - днем всіх чоловіків.

На сьогодні в Україні існує два офіційних чоловічих свята. 6-те грудня - це державне свято, яке відзначають ЗСУ. І 14 жовтня - День захисника України, який тепер відзначатимуть у день Покрови - захисниці українського козацтва. А тим, хто все ще відзначатиме 23 лютого, то це вже й три чоловічих свята. Чоловіки, схоже, від такої колізії не програють, а жінок іноді може брати заздрість. Як не крути, а 8 березня - один раз на рік. Хоча, тут є один нюанс. Якщо взяти різницю між Юліанським і Григоріанським календарем - 13 днів і співставити з 23 лютого - вийде ... восьме березня. 

Чи встигли налаштуватися чоловіки, що їх тепер не вітатимуть 23 лютого і взагалі як люди ставляться до відзначення цієї вже історичної дати? Напередодні ми поспілкувалися з нашими земляками і дізналися їхню думку.

Денис Мосійчук, завідувач сектору молоді та спорту РДА:

- 14 жовтня 2014 р. Президент України П.Порошенко своїм указом відмінив святкування 23 лютого, і я вважаю, що це правильно. Зараз в країні війна, що святкувати? Але серед людей «старої закалки», звичайно, знайдуться ті, хто відзначатиме це свято, незважаючи на будь-які нововведення.

Володимир Василяка, пенсіонер, с. Червона Кам’янка:

У кожній країні світу є такий особливий день, присвячений тим, хто дав присягу на вірність своєму народу, хто повинен захищати свою Батьківщину, хто обрав своєю професією захист Вітчизни. В Україні щороку 23 лютого традиційно вітали чоловіків із Днем захисника Вітчизни ще з радянських часів.

Богдан Куруп, заступник голови райради:

Особисто це свято не відзначаю, та й взагалі для багатьох 23 лютого асоціюється з Днем Захисника Вітчизни, як відголосок радянської епохи, а цей період у своєму житті я не застав. Після недавніх подій в державі все дуже змінилося, тому свято - відмінили. Я вважаю, що це правильно і нам зовсім не варто прив'язуватися до старих дат, а святкувати 6 грудня - День Збройних Сил України, які мужньо відстоюють цілісність держави.

Валентина Калашнік, директор Недогарського НВК:

23 лютого пам’ятають і відзначають у вузькому або широкому колі всі ті, хто служив в армії та їх рідні. Ми, колишні піонери і комсомольці, «відзначали» цей день, як своєрідне чоловіче свято. У цей день дівчата-однокласниці, а потім однокурсниці дарували хлопцям символічні презенти. А вони вже на 8 Березня вручали дівчатам квіти і подарунки. Нині в школі хлопчиків вітаємо 6 грудня, а колег – представників сильної статі до цього вшановували 23 лютого, бо в багатьох сім’ях збереглася традиція вітати чоловіків у цей день. За нинішньої ситуації в країні ми згодні вітати наших захисників і 23 лютого, і 14 жовтня, і 6 грудня, тільки б вони поверталися до нас живими і здоровими. А героїв - захисників, які загинули на Майдані та віддали життя на сході країни за її цілісність, ми повинні пам'ятати щодня.

Юрій Котов, директор ДЮСШ «Колос»:

Я переконаний, що коли на Сході триває кровопролитна війна і гинуть тисячі українців, то влаштовувати якісь святкування - мінімум недоречно, та скажу навіть більше - ганебно. Чи потрібно їх переносити, чи варто відміняти, також питання. Одні скажуть «так», інші «ні» і по-своєму будуть праві. Я думаю, що лише час розсудить наскільки правильним є рішення Президента П. Порошенка стосовно перенесення святкування Дня Захисника. Певен, що сьогодні нам значно важливіше підтримувати наших воїнів на передовій і допомагати їм, хто чим зможе, ніж влаштовувати якісь свята.

Віктор Близнюк, Андріївський сільський голова:

Ми виросли з цим святом, дорослішали й мужніли, беручи за приклад історію свого народу та його найкращих представників. Попри зміну часів і політичних систем, нині 23 лютого, як і десятиліття тому, асоціюється насамперед з мужністю та стійкістю людського характеру, силою духу та відданістю Батьківщині. Це особлива дата для всіх чоловіків, хто колись мав честь носити погони і військову форму, а також усіх жінок, які з тривогою і гордістю чекали на повернення з лав Збройних Сил своїх синів, братів, коханих. А святкувати його чи ні сьогодні, то це особиста справа кожного. Звинувачувати когось за це, думаю, не варто. Головне, щоб у серці були добрі помисли, бажання допомагати іншим. І щоб наші чоловіки готові були захистити своїх рідних за будь-яких обставин.

Валерій Жванко, вчитель Попельнастівської школи:

Ми живемо в Україні, і в нас є своя історія, свої традиції, свої свята. Я, як учитель, батько, дід, вважаю, що маємо дотримуватись свого, особливо якщо мова йде про офіційне святкування в державних закладах та установах. Проте вдома кожен має право святкувати що завгодно і коли завгодно, це вже справа приватна. Наприклад, хтось відзначає День Наполеона чи День рибалки. Безумовно, ветерани, які служили в Радянській Армії, не зможуть викинути це свято з душі і, напевно, зберуться в сімейному колі. І це також їхнє право. Думаю, дівчатка в школах у цей день не повинні вітати хлопців, тому що перш за все мають відчувати патріотизм і приналежність до своєї, а не чужої країни.

Володимир Ковтун, директор Бандурівської школи:

Для більшої частини українців святкування 23 лютого — традиція, і відзначається воно повсюди на теренах колишнього СРСР. Та це і не дивно: у кожній родині є чоловіки, які мужньо захищали державу в часи Вітчизняної війни, чесно виконували військовий обов’язок в Афганістані та інших «гарячих точках», несли і несуть військову службу, охороняючи землю, небо і моря Батьківщини. Тому 23 лютого - свято не тільки і не стільки військових, це свято всіх захисників - минулих років, теперішніх і майбутніх. Хай вистачає їм сил, здоров’я і терпіння, мужності і мудрості захищати тих, хто потребує їхньої допомоги.

Тетяна Бессараб, Червонокам’янський сільський голова:

Я розумію, що відзначення 23 лютого Дня Захисника Вітчизни відмінено у  зв’язку з подіями на сході України. Президент вважає, що не можна святкувати це свято по військово-історичному календарю сусідньої країни. Можна вважати  23 лютого пережитком минулих часів, але ми не маємо права відкинути його, бо інакше будуть поламані уже усталені традиції багатьох громадян. Однак оптимальним було б урахувати думки ветеранів та перейменувати 23 лютого на День ветерана Радянської армії. Бо це свято усіх, хто захищав Батьківщину за всіх часів її існування.

Станіслав Лум’яник, начальник управління ветмедицини в районі:

У милих дам є своє міжнародне свято - 8-е березня, а для чоловіків нічого подібного не придумали. Тому уже увійшло в традицію, що свято 23 лютого вважають днем всіх чоловіків. Зрештою, яка різниця, служила людина в армії чи ні, якщо вона вам не байдужа, ви завжди можете сказати їй теплі слова і вручити подарунок хай і двічі чи тричі на рік. Головне, щоб це було щиро, від душі. Щодо самої дати 23 лютого хочу сказати таке: у нашому календарі є чимало свят, які теж не варто було б святкувати, але їх відзначають буває і на державному рівні. Тому, хто захоче у сімейному колі привітати рідних на 23 лютого, це не буде злочином.

Спілкувалися В. ЮРЧЕНКО, Н. ЛУЦЕНКО

Не можна відбирати у людей те, що вросло в їх душу і серце з материсньким молоком ( уширокому розумінні цього понятття, - авт.). Це свято є соостою частинкою минулого. Не можна краяти гострим ножем історію їх життя - вони пережили все: і добрі, і тяжкі часи, спізнали  від цього і радість, і смуток.  Але це наше життя - це наша юність і молодість, роки становлення, і роки сьогоднішнього буття. Все розсудить час і наступні покоління. Треба постаратися, щоб не було багато помилок...

І не повторюйте помилок про які застерігав  А.Кузьменко - "Скрябін" :  "Одягнув вишиванку і він думає, що він уже українець. Ні, вона повинна бути зашита, там  десь далеко, глибоко в душі, батьками."  

І.Мельник

 

Просмотров: 1228 | Добавил: wernega | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]